прости меня за то,что не спасла тебя,прости за то,что не ценила,прости за то,что погубила,за то,что небо стало серым и стало оно твоим домом,за то,что виделись нечасто и разговаривали мало,за то,что я теперь желаю умереть без тебя....
Ми часто робимо боляче тим,хто найбільше заслуговує нашої уваги...Ми часто вже потім,коли занадто пізно,усвідомлюємо,що ця людина нам потрібна,як ніхто...Прикро...Але поки люди живі - завжди можна все змінити...
А замітка класна! Гарно пишеш!!!