фу - ось як це називається (або як у мене *упала штора*)
Отредактирована 6 октября´10 0:37
Просмотров: 1127
Комментариев: 2
вже шарф
і мені сумно
ми так багато сміялись а в мене лишилось відчуття осадку на душі
почалося все з ранкового приступу удушья (це було вперше в житті) і я потім думала про це (хвилин 10), але це було дуже дивно я так і не зрозуміла
тепер оцей осадок
і бажання закутатись у шарфа і щезнути
от є ж наприклад шапка-невидимка
а я хочу шоб мій шарф став шарфом-невидимкою точніше шоб я стала невидимкою у шарфі
точніше
я навіть знаю, хто попив мою кров
людина, яка забагато модифікує свою поведінку і займає багато простору, повертається спиною і я лише можу здогадуватися чому, але не знаю напевно, це шось з минулого, це не має значення
коротше я почуваюся наче спита чашка чаю, на дні якої лишилось темне липке коло від заварки та цукру а на краєчку якої лишились відбитки чиїхсь вуст (ми вже знаємо чиїх, егеж)
фу - ось як це називається
Мне нравится!
Понравилось: 1
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате 
mm_dem 13.10.2010, 12:26
Оценка: 0
Та ти вже занадто себе недооцінюешь. Як на твій вік. Зарано вже себе "списуешь" в непотріб. А де ж твій оптимізм? Де бажання бути кращою, привабливою? Ци ти вважаешь, що те "яке займае багато місця" тобі уже не цікаве? Не заслуговує? Що ти чекаешь?
Оценка: 0
річ у тім, шо *те, шо займає багато місця* і т.д. - жіночого роду)
і це створіння мене дуже дратує
і це створіння мене дуже дратує
