Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Відпусти...

14 июля´05 19:24 Просмотров: 242 Комментариев: 1
Ти знаєш, я так мало сплю
І вже давно не бачу снів.
Лиш пам’ятаю шепіт слів,
Коли казали ми “люблю”

Плекали те “люблю навіки”
Казали вдень, вночі, постійно.
Нервово, збуджено, спокійно.
Тремтіли голоси, повіки.

Прозора шкіра, мов шовкова
Горить. Болить приємним болем.
Волосся пахне вітром, полем...
Несила мовити півслова!

Блищали, наче зорі, очі
І не було в очах тих дна.
Я сам-один. І ти одна.
О, Небо! Як я тебе хочу!!!

І мало не щодня листи
Писали, наче божевільні.
Чекали, вірили. Ми сильні!
Та розділяли нас мости...

Тепер згоріли ті мости.
Я сам-один. І ти одна.
І біль від неба аж до дна,
Коли читаю ті листи.

Не можу більше я плисти,
Терпіти біль, чогось чекати,
Втомився я щодня вмирати.
Пробач, кохана. Відпусти...
Пожаловаться
Комментариев (1)
LATIFA  (аноним)  01.08.2005, 23:52
Оценка:  0
LATIFA
любоФФ... :)
Реклама