Що відбувається?
Може це зцілення?
Мені легшає.
Я непереключаюся, а просто забуваю.
З Натою я можубути щирим, з нею я забуваю про свої розбиті почуття.
В неї є хлопець ія його поважаю, більше того – напевно навіть платонічно люблю, хоч і бачивдвічі у житті.
Лякає тільки те,що я їй подобаюся. Це пристрасть до чогось нового – емоційного і незвичного.
Але я не дозволюїй втратити розум і зруйнувати свої стосунки з хлопцем. Хоча навряд її аж такнакриє.
Вони класні.
Миспілкуватимемося з нею. І все буде добре. А за півроку вона поїде на навчаннядо іншої країни.
І я писатимулисти емоційним чином.
А поки щоарт-кафе і кава з тістечками з неголландського негашишу.
Са забуваю вжетижні зо два – непогано виходить. Хоча усе стане зрозумілим під час зустрічі.
А так… Почуттяглобальної та категоричної нереалізованості на фоні творчих успіхів більшостізнайомих. До сьогодні мене це хвилювало. Але вечір був дуже щирим та теплим…