ДНЕВНИКИ

Що відбувається?

Може це зцілення?

Мені легшає.

Я непереключаюся, а просто забуваю.

З Натою я можубути щирим, з нею я забуваю про свої розбиті почуття.

В неї є хлопець ія його поважаю, більше того – напевно навіть платонічно люблю, хоч і бачивдвічі у житті.

Лякає тільки те,що я їй подобаюся. Це пристрасть до чогось нового – емоційного і незвичного.

Але я не дозволюїй втратити розум і зруйнувати свої стосунки з хлопцем. Хоча навряд її аж такнакриє.

Вони класні.

Миспілкуватимемося з нею. І все буде добре. А за півроку вона поїде на навчаннядо іншої країни.

І я писатимулисти емоційним чином.

А поки щоарт-кафе і кава з тістечками з неголландського негашишу. 

Са забуваю вжетижні зо два – непогано виходить. Хоча усе стане зрозумілим під час зустрічі.

А так… Почуттяглобальної та категоричної нереалізованості на фоні творчих успіхів більшостізнайомих. До сьогодні мене це хвилювало. Але вечір був дуже щирим та теплим…