ДНЕВНИКИ

Часто не помічаєш дійсно близьких людей, не ставиш у рейтинг своїх цінностей, не відзначаєш маркером особливого кольору, позаяк з часом сприймаєш їх як щось належне.

А далі маркери ссихаються, груди обвисають, шкіра товшає, рефлекси тупішають, а бажання зникає, почуття зникають, любов зникає... І лиш звичка, звичка, звичка... 

От би у 48 померти випадковою смертю, а всі б думали, що ти поплив пароходом до Індії і живеш там, кришнаїтствуєш. І нікому болю, і ніяких страждань.

А так і не проявляєш любові повною мірою, і вічно комусь щось винен...