Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Крик моєї душі...

4 августа´05 2:02 Просмотров: 519 Комментариев: 3
Минуло вже майже 3 роки, а той біль, що вкрався до моєї душі тоді, 4 вересня, і досі живий...
Я ніколи навіть подумати не могла що я покохаю хлопця, якого майже не знаю, про якого ходять брудні плітки... Я не думала, що моє серденько здібне так КОХАТИ... Але... Як кажуть французи: "СЕ ЛЯ ВІ"... Я не можу дихати спокійно, я не можу їсти, спати... Я живу, ніби під покриттям... Мені іноді здається, що я ношу якусь маску... Маску щастя, мабуть... Ніби усе добре, усе так, як має бути, але вже 3 роки я ношу у своїй душі невиліковну біль- біль кохання... Я так більше не можу... Я 3 роки тримаю усі свої почуття, усю любов, усю ніжність у собі... Я хочу, щоб та людина, якій належать ці почуття хоча б дізналася про них... Я багато часу намагалася щось зробити, але усе було марно... Я хотіла зустрітися, я хотіла просто поговорити і дізнатися ЧОМУ дві людини, які відчувають один до одного симпатію не можуть ПРОСТО СПІЛКУВАТИСЯ,,, Я увесь цей час намагалася добитись хоч якихось пояснень... А відповідді на усі мої запитання вміщалися у 2 варіанти: або мовчання, або коротке та влучне "ЛЮБЛЮ"... Ну як після такого можна жити...???????????????? Я бачила той погляд, яким Він зустічав і проводжав мене кожного шкільного дня, я добре пам*ятаю його ніжні руки, його божевільні та злі очі, його слова та його губи на моєму заплаканому обличчі.. Але чи пам*ятає усе це Він....... (Він тоді був у нетверезому стані), я пам*ятаю Його смс, які я і досі бережу- вони сумлінно переписані з мобільного у якийсь блокнот... Я пам*ятаю Його зізнання у коханні на 14 лютого (теж смс..) Я пам*ятаю усе: його закохані очі і руки, які нервово перебирали щось, коли я була поруч... І я пом*ятаю те неймовірне почуття невизначеності, яке він щиро дарував мені увесь цей час... Розумієте, це все не можливо забути..., так само, як і не можливо повірити у те, що мені все просто здавалося..., що з його боку не було НІЧОГО... Він говорив одне, а робив інше... Я нічого не розуміла, я не жила, я просто ІСНУВАЛА та безмежно кохало ЙОГО...
Спочатку думала, що це просто якесь дитяче почуття, яке через декілька місяців забудиться, але... Я не можу цього забути, адже, як би сентементально це не звучало, але...я кохала, кохаю і буду кохати... Я усюду бачу той неймовірний погляд... Я усюди чую його запах.. Я, певно, просто збожеволіла... ЯК МОЖНА КОХАТИ ТОГО, З КИМ ЗОВСІМ НЕ СПІЛКУЄШСЯ, ТОГО, ХТО ЗЛАМАВ УСЕ ТВОЄ ЖИТТЯ,,, Виявляється, МОЖНА,,,,

Бувають моменти у житті, коли усе забувається, життя налагоджується- надійні та хороші друзі, впевненість у щасливому майбутньому, клопіт у божевільному шкільному житті... Але, тільки-но я пройду повз те місце, де колись бачила ЙОГО, тільки_но побачу десь у місті лису голову, тільки-но почую схожий на його голос і ...усе, ніби, відходить на другий план, ніби зникає... Усе те, що здавлося ЩАСТЯМ_, стає просто смішним... ЯКЕ Ж ТУТ ЩАСТЯ, КОЛИ НЕМАЄ ПОРУЧ Й О Г О.....

Я не знаю, я просто не знаю як достучатись до його холодного серця, як зламати кригу?.... Я більше так не можу... Десятки віршів, десятки премій за ці вірші, роман... Усе це тільки для нього, тільки заради нього... Звісно, я робила помилки, я лаялася на нього та робила йому боляче... Але... це все було просто їз-за того, що в мене не було іншого виходу... у мене опускалися руки, ламалося серце, боліла душа... Я не знала, що робити з цим коханням, куди його подіти, як віддати тому, кому воно призначине... Я й досі не знаю.. Я втратила надію... Я ніхто для нього, маленьке кошення, яке не може знайти своє місце у житті, дитина, врешті решт, але... НЕ кохана дівчина...

Була можливість зустрітися, було бажання у нас двох... я не розумію що, але щось зламалося і знову... це болюче та довге мовчання... Я не знаю як зв*язатися з ним, він просто змінив номер... Мені нічого не треба, я нічого не вимагатиму... Мені просто потрібно поговорити з ним... Почути його думку з приводу усього цього... Мені потрібні десь 2 години, щоб склеїти моє серце та поставити усе на свої місця... Люди... Може хтось у змозі мені допомогти...



P.S. Евген, тобі....


Пробач, будь ласка, за усе те, що я робила... Зрозумій мене, я дуже люблю Тебе, я не можу без Тебе жити... Пробач, що зараз публічно висловила свої почуття, але... може хоч так вони дійдуть до Тебе, може хоч так Ти зрозумієш мене...

P.Р.S. Цей вірш я написала сьогодні, ручкою
на лавочці ... На жаль, увесь не пам*ятаю, але уривок ось:

"Мені здається, я тебе весь час кохала
І мріяла про тебе кожну мить
Заради тебе я лиш існувала
Я більш нікого не в змозі полюбить..."

Ще раз пробач мені за все... Сподіваюсь, щось усе ж таки здвиниться з мертвої точки... Я дуже хочу зустрітись... Я нічого не проситиму, я просто хочу поговорити... Якщо щось надумаеш- пиши мені на мейл або дзвони та пиши смс на мобільний... Усі координати у тебе є... ЛЮБЛЮ.... Ксюша
Пожаловаться
Комментариев (3)
Отсортировать по дате Вниз
Вождь    09.08.2005, 23:31
Оценка:  0
Вождь
Ты говоришь, что тебе нужно 2 часа, чтобы всё склеить, а мне до сих пор не хватило времени с 31-го октября 2003-го года...
  (аноним)  09.08.2005, 23:31
Оценка:  0
Мне нужно 2 часа, чтобы поговорить с Ним... И тогда мое сердце склеится... Я знаю это... А что у Тебя случилось, Вождь?
  (аноним)  08.08.2005, 11:29
Оценка:  0
Ксю, ты знаешь, что я скажу... Близняшка, он просто не имеет возможности зайти в инет, так что это только вопрос времени... Подожди... Хотя нет, я думаю, ты устала ждать... Ждать, пока ответит на смс, когда прозвенит звонок, чтобы его увидеть, ждать его взгляда, ждать его следующего шага... И снова ждать, ждать, ждать...Ответит - значит ответит...Рядом с тобой есть человек, который любит тебя больше жизни, наслаждайся каждой прожитой секундой с ним, а Лысого не жди, он сам прибежит ещё:)
tween
Популярные заметки Неизвестный
Реклама
Реклама