Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Абзац

Отредактирована 13 июня´11 22:25 Просмотров: 454 Комментариев: 0
Треба подумати над всім, що сталося.

 

Цілу ніч їхала в автобусі і придумувала "рєч", а тепер всі слова здаються неважливими, та і нема заради кого напяргатися. Хвилює мене зараз трохи інше. Хоча хвилює мене якраз не те, що треба. 

 

Вольдемар, Юля, Юля, Волдемар...я...Єдиний мій друг і тепер вже колишня "подруга"

 

Не можна впиватися своєю гордістю як і не можна бути купюрою в сто баксів щоб всім сподобатися.Не можна дружити з кимось тільки з опортуністичних поглядів шукаючи вигоди від дружби, але тобі цього Юля напевно до старості не зрозуміти, неважливо,я не серджуся, і не ображаюсь.

Серед мейлів на розсилку завалявся мейл одного піжона. Шо мені піжони, я їх стільки пережила і перетерпіла. 

Боюся втратити самоконтроль і витріщитися в злій посмішці, коронній на мою думку.

 

Слухаю Пулатову з Вербою і стаю безтілесною.

 

Чи це справді так важливо: хто з ким посварився, хто кому не написав, хто кому зрадив і хто на кого образився.

Так от, я ні з ким не сварилась, Юля; я не чекаю шо ти мені напишеш, Вольдемар; мені байдуже, з ким ти мене зраджував, я тебе ніколи не любила...так сильно, як Шмерца. Я не подивлюся в твою сторону на іспиті і в мене не буде трястися ні голос, ні руки. 

Дивно, такого ніколи не було ще. Я - не актор, а глядач, який вправі встати із свого місця, розправити пом"ятий піджак, збігатив  антракті в буфет, закрити очі чи думати про шось своє під час спектаклю, дистанціюватися, всплакнути на кульмінаційному моменті і з чистою совістю прийти додому і переказати свому "сонечку", "зайчику" чи якійсь іншій звірині.

Тишь да гладь.

Не злюсь на Юльку, не досадую через Волдьемара,не дзвоню, не набиваю месаги, не пишу на фб, нікому не заздрю, не даю себе спровокуват... байдуже до нього і до Шмерца байдуже..з його дружиною і всіма потрохами. Новий вид гордості?Байдужа сама байдужість до байдужості.

 

Обкурена якась...Блаженна посмішка. Добре. Раніше була гримаса.

Чисті фіранки, нова знайома піаністка, купа ксерених нот, стара книжка з німецької, самоучітєль шведского язика, нові сподівання, вонючі палички які по деї мали пахнути вишнями, а пахнуть індійським секонд хендовим магазином Делі у львові і новий куплений рушник до витирання, червоний :) Буддизм?

Такого ще дійсно ніколи не було. Чи це відчуття нормальної живущої і дихаючої людини? Шо це? Рай дарвоаний Джа? хаха

 

хех, от так в чистій нірвані йду читати книжечку, гарного вам вечора всі страждущі, люблячі, перші і останні.

 

 

 

 

 

 

Пожаловаться
Aida_Luciferi ограничила круг пользователей, которые могут комментировать заметку
Комментариев (0)
Реклама
Популярные заметки