Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

біг в нікуди

31 октября´11 0:14 Просмотров: 687 Комментариев: 2
кожного ранку прокидаюся під звуки будильника і думаю "знову вперед"...біжу кожного дня з різною швидкістю, кожного дня переслідуючи різну мету....біжу....інколи буває уповільнюю крок, насолоджуючись хвилиною відпочинку, а потім знову вперед.....а в голові одне питання "для чого?".... все одно в кінці одна зупинка для всіх.....і при всьому нашому бажанні її не оминути.....раніше я її боялася....а зараз мені здається що взагалі жодного страху не відчуваю.....я наближалася до неї, бачила як дорога мені людина визодить на ній....хоч по свіх природніх законах вона повинна була б ще до неї добиратися.....дивилася стиснувши кулаки, ногті  врізалися в долоні, сльози при всьому бажанні їх стримати котилися з очей, зуби стискала до болі, щоб не кричати....і тоді зрозуміла, ща краще на цю зупинку потрапити неочікувано і швидко.....а не повільно, бачачи її на горизонті, но не могти добратися до неї.....я не маленька, но я ще ніколи з таким запалом не просила в Бога чуда....мені чомусь здавалося що то жарт....мені навіть здавалося що груди піднімаються....і тоді виникало таке відчуття що очі зараз відкриються....не відкрилися.....я розумію, що це накраще, адже біль  не давав жити.... скільки разів я хотіла забрати хоч частинку болю...я ж сильна, я б витримала....допомогла боротися, і можливо б поборола....
як багато я їй ще не сказала...всі мої яскраві спогади повязані з нею...якби вона могла мене почути.....я готова прокричати їй все голосно-голосно....якби вона знала як часто я бачу її руки перед собою, такі ніжні, такі худі, відчуваю їх дотик....знаю що це не реально, но відчуваю...я ділюся з нею своїми думками, розказую про свої маленькі перемоги і невдачі....як колись....колись коли  в мене мала бути важлива зустріч вона завжди казала щоб я непереживала, адже в той самий момент вона сидить вдома і молиться за мене....а тепер не проходить і дня щоб я не згадала про неї....роблячи її роботу, сидячи на її ліжку...болить....стараюся не плакати часто...тепер...після того як вона приснилася мені і сказала що їй там не боляче, і щоб не плакати за нею...може це  була всього лиш моя свідомість...но на душі стало спокійніше.....а з болем можна навчитися жити.....

P.S я жалію, що завдавала болю......я люблю вас,БАБУСЮ....скучаю....
но виправити нічого не можу....
Теги: мені, вперед
Мне нравится! Понравилось: 3
Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
Кудесница*    31.10.2011, 21:05
Оценка:  0
Кудесница*
Дуже важко бачити як рідна тобі людина покидає цей світ... Я завжди думаю *а чи він знав наскільки сільно я його люблю????* а потім ловлю себе на думці, що навідь я не знала наскільки сільно я його люблю... поки не втратила.
Vasuliska    01.11.2011, 08:27
Оценка:  0
Vasuliska
як не банально все таки правда....цінувати починаєш після втрати......
Реклама