Це почуття поглинає мене все більше і більше... все сильніше я занурююсь в його глибини... Воно наповнило собою простір навколо мене, і я відчуваю, що вже не можу без нього...Не можу і не хочу... Це так приємно - радіти кожному дню, всміхатися сонцю, відчувати на собі захоплені погляди перехожих, які, бачачи твоє просвітлене обличчя, теж починають всміхатися. Кожен день з ним наповнений світлом і теплом, радістю та щастям, мрією та сподіванням... Воно вселяє в мене надію, помисли робляться чистими та невинними, життя набуває сенсу... І так боязно його втратити, якимось необачним словом або рухом образити його... Хочеться йому сказати: "Будь зі мною, нікуди від мене не йди, благаю тебе...Всім серцем, всім своїм єством я бажаю цього...", а у відповідь почути: "Не хвилюйся, я з тобою..."
Теги:
боязнь, почуття