Ти знаєш - я давно вже на межі. Не заглядай мені із сумом в очі... Твій саме жаль для мене як ножі І смуток твій я бачити не хочу. Ти знаєш - однією я вже Там, Хоч іншою я тут іще ногою. Обличчя підставляючи вітрам, Останню мить ловлю, проведену з тобою. Ти знаєш? А як ні, то я скажу: Бувають люди не для тіла, а для серця. Тобі свою я душу залишу! Щоб тільки знав, як я тебе люблю; Щоб тільки знав, що я сильніша смерті.