Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

В наступному житті, коли я ста...

19 мая´14 0:21 Просмотров: 738 Комментариев: 19
- Андрію, любий, я купила ще розсади помідорів!
- Ще????? Та ми ж вже 150 кущів висадили.
- Я ще 100 купила.
- То навіщо нам стільки?
- А хто мені знову взимку буде казати, чого так мало помідорчиків, вони ж гарніше за всіх смакують до картопельки?
- Я...
- Отож бо. Все. Мені час на чергування. Дуже сподіваюся на тебе.
- Добре...- й Андрій зазбирався на город

     Другий день поспіль навприсядки з розсадою давався взнаки. Ще й травневе сонце нещадно палило в спину й припікало в голову. Андрій з городу повертався знесилений, здавалося що литки й поперек пішли від нього в самоволку. Крок, два, три... ще трохи, й нарешті буде дім й омріяний диван. 
     Ледь Андрій переступив поріг, як перечепився за одного з котів. По невдоволеному нявчанню він зрозумів, що то Тигр. Тигр був найстаршим з котів, й часто був не в настрої, особливо якщо йому заважали лежати там, де йому заманеться. Барсик та Мася були більш лагідними. Зазвичай вони займали крісло, не претендуючи на весь простір оселі. Незважаючи на котячу непостійність, це була справжня пара. Коли Масю простерилізували після невдалих пологів, Барсик від неї не відходив ні на крок, доки вона не одужала повністю.
     Андрій любив спостерігати за своїми котами й не раз заздрив їх неквапливому життю. Гарно мабуть, не поспішати на роботу, клянчити смачну їжу, гратися, лащитися, а головне - спати коли заманеться. Він потягнувся, щоб погладити Барсика, й той сам витягнув мордочку на зустріч його руці. 
     Нарешті Андрій присів на диван, даючи жаданий спокій стомленому тілу. Здавалося, що він стає невагомим по відношенню до дивану зокрема, й до всього світу загалом. На декілька хвилин Андрій навіть дозволив собі закрити очі, й насолодитись байдикуванням. Після чого він легко зіскочив з дивана й попрямував у душ.
     Проходячи повз дзеркало, Андрій зазирнув у нього. Звідти на нього дивився трохи схожий на Барсика, але все ж інший, димчатий пухнастий зеленоокий кіт. Андрій посміхнувся відображенню й поглянув на Барсика:
- Що? Поки господарів немає, то вирішив братика привести?
- Зовсім ні, я, мабуть, своїх братиків вже й не впізнав би. 
     Андрій зробив ще декілька кроків у напрямку ванної кімнати, а потім схаменувся. По-перше, щойно він зрозумів Барсика. По-друге, щойно незнайомий кіт у дзеркалі зробив пару кроків. По-третє, не тільки щойно, в дзеркалі немає його, Андрієвого, відображення. Він ще раз подивився у дзеркало, звідти на нього дивилися два округлених зелених ока, що знаходились на морді димчатого кота, у якого шерсть стояла дибки.
     Всередині все похололо. Лапу вгору, вниз, хвостом вправо, вліво. Господи, то справді він. Навіщо він стільки разів казав: "Ось у наступному житті, коли я стану кот....ом". Господи! Я хоча б не кішка?! Андрій-кіт не з першого разу таки вмостився так, щоб йому було зручно розгледіти себе. Фухххх, він таки кіт, до того ж не кастрований. Начебто, яка різниця, кіт або кішка. Але хтозна скільки прийдеться пробути у тілі кота, а для чоловіка то таки важливо.
     Андрій озирнувся навкруги. Барсик з Масею лежали на кріслі, й на нього зовсім не зважали. Вони були повністю у своїх любощах. Лишалося перевірити реакцію Тигра. Той, все ще лежав поперек коридору, затуляючи собою прохід у кімнату. Доки Андрій ходив навкруги, Тигр не зважав, але коли він вирішив перевірити реакцію свого кота на дотик лапою, то через мить пожалкував про свій намір. Це ж  треба таке, отримати ляпаса, та ще й з кігтями, та й ще від свого власного кота. Образливо якось.
     Андрій неквапом попрямував освоювати свою, не свою, територію. Ще раз оминувши дзеркало, й поглянувши на своє відображення, він зрозумів, що до душа він так і не дійшов. Скочити на умивальника виявилося дуже легкою справою, а ось крани, як Андрій не намагався, так і не вийшло увімкнути. Таки прийдеться вилизуватись язиком. Довга шерсть постійно намагалася застрягти на його язиці. Здавалося, що половина хутра вже перекочувало у шлунок, і від неї нудить. Хоч би не наблювати подумав Андрій, продовжуючи себе вилизувати. Шия затекла, голова від постійного мотиляння боліла. Майже готово, резюмував Андрій дивлячись на свої причандали під хвостом. В ньому боролись охайність й чоловік, людина. Все, сил моїх більше немає, нехай сьогодні виграє людина, вирішив Андрій, а завтра буде завтра.
     Їсти ще не хотілося, спати теж, Андрій тинявся з кутка в куток, мов неприкаяний. Ну, чому, чому????? Він так хотів стати котом, щоб нарешті відіспатись, а спати зовсім не хочеться. Він не міг збагнути, чим себе зайняти, адже від байдикування робилося млосно. Ще ніколи Андрій у своєму житті не був настільки завзятим, як сьогодні, намагаючись дістати книжку з книжкової полиці. Коли книжка відкрилась, й Андрій зрозумів, що може читати, то ледь не до стелі від щастя підпригував. Хоч щось від людини лишилось у мені, задоволено нявкнув Андрій, заглиблюючись у сюжет книги.
     За читанням час минув непомітно, аж ось зачувся скрегіт ключа у замковій шпарині, й Андрій щосили рвонув до дверей. Тим часом інші коти лишились на своїх місцях. Коли жінка переступила поріг своєї оселі, то була шокована тим, що навпроти неї стояв чужий їй кіт, дивився прямо в очі, й нявчяв на різні інтонації. Вона пройшла до кімнати, сіла на диван, кіт йшов по її слідах, не перестаючи нявчати. Вона озирнулася навколо, Андрія вдома не було - мабуть викликали на чергування, слідів війни не було, не рахуючи декілька перекинутих книг, отже Андрій встиг познайомити новенького з іншими котами. Хоч би попередив, що у них тепер ще один мешканець, взяла б на одного Віскаса більше по дорозі додому. 
- Ну що? Може будемо знайомитися? Дивлюсь ти гарненький, пухнастий, - й вона безцеремонно перекинула кота на спину, констатуючи, що на одного чоловіка в їх хаті стало більше. 
- Давай познайомлю тебе з усім у хаті, що тобі потрібно. Й в першу чергу вона завела його в туалет, де принизливо тикнула носом в смердюче корито з піском. Потім повела на кухню, де демонстративно тикнула його в Віскас, щоб він знав, де миска для їжі. Андрій фиркав, відпльовуючи гидотний Віскас. Після таких принижень, а особливо від власної жінки, хотілося розплакатися, але ж він чоловік і кіт, а вони не плачуть. 
     Нявчання було марним, його все одно ніхто не розумів. Коти може й розуміли, а який з того зиск, от якби жінка могла зрозуміти. Андрій сидів на підвіконні, спостерігаючи за тим, як поволі небо вкривається зорями, гойдається молодий місяць, а все навкруги готується до нічного відпочинку. Він переоцінював й переусвідомлював своє буття. Таки нелегко бути й котом. В усіх подобах є як переваги, так і недоліки. Й іноді недоліки переважують всі принади. 
     Андрій зреагував на звук вимикача, й почув, як жінка щільніше затинається легкою ковдрою. Він зіскочив з підвіконня, запригнув на ліжко, й тикнувся носом в жінчину шию. Під його легке муркотіння, вони обоє після важкого дня провалилися в сон...

- Андрію, вставай, ну що ж ти в робочому одязі завалився спати, хіба не можно було помитись зразу й змінити одяг?
- В наступному житті, коли я ста...
- Що?!
- Та так, нічого, здається наснилося... - промовив Андрій, розтираючи спросоння очі й знімаючи налипшу шерсть з язика Улыбка
     
     
Теги: кіт, андрій
Мне нравится! Понравилось: 7
Пожаловаться
Комментариев (16)
Отсортировать по дате Вниз
aReVVO    19.05.2014, 20:25
Оценка:  +1
aReVVO
вывод: котом не просто стать... котом нужно родиться ! )))
svetaste    19.05.2014, 20:52
Оценка:  0
svetaste
таки да))) а то некоторые моменты будут казаться уж очень унизительными и бесчеловечными)))
Мун_Вэй*    19.05.2014, 17:32
Оценка:  +1
Мун_Вэй*
Чудово!!!! Прочитала здається за мить, на одному подиху!! Дякую, Славне Дівча!)
svetaste    19.05.2014, 17:56
Оценка:  +1
svetaste
Дякую й тобі, що зацінила))))
lyuda_radon    19.05.2014, 10:40
Оценка:  +1
lyuda_radon
Класс!!!
svetaste    19.05.2014, 10:53
Оценка:  +1
svetaste
ага, пасибки)))
lvitsa-the-real    19.05.2014, 10:02
Оценка:  +1
lvitsa-the-real
захватывающе!
svetaste    19.05.2014, 10:53
Оценка:  +1
svetaste
ух ты, даже так))) спасибки))
natasgoncharova    19.05.2014, 01:22
Оценка:  +2
natasgoncharova
Барсики ипики ......
svetaste    19.05.2014, 09:35
Оценка:  +1
svetaste
Барсик всего один))
natasgoncharova    20.05.2014, 01:22
Оценка:  +1
natasgoncharova
Барсик - это игорь
natasgoncharova    20.05.2014, 07:28
Оценка:  +1
natasgoncharova
ой сорри то Бевзик )
svetaste    20.05.2014, 08:30
Оценка:  0
svetaste
Я такого не знаю))
Реклама