Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

потерпіти

Отредактирована 22 сентября´14 13:35 Просмотров: 335 Комментариев: 0
це літо змушує згадувати один  прикрий жарт: після вибуху на цементному складі пройшов дощ, і життя там завмерло остаточно. 

біда не приходить одна.

хоча, якого дідька. всі живі, і це вже свято. в такі то часи.

бабуся в Шахтарську. цілі, живі. вже яку добу світло є і інтернет. і що, що мобільного зв'язку нема. скайп - ще краще. 

як же хочеться спати на чомусь придатному для цього. це не бажання, це необхідність, потреба організму. не літо, а знущання.

папа з повісткою тією. при всіх болячках хронічних і безкінечних його медоглад якось швидко і позитивно для держави вирішується. його тиск не одного лікаря лякає і що з того. абсурд повний. ну заберуть його - і що далі? у них там аптечка закінчиться. а тут що, десять чоловік на бабусину і дідусеву пенцію кинути? МІЙ тато буде захищати МЕНЕ. своїх доньок, дружину, своїх батьків. а не примарні інтереси забреханих. пішли ви всі у велику дупу зі своєю штучно створеною війною своїх зі своїми. гей, ти, козел тупоголовий, українець, що батьківщини не любиш, що Україну Росії хотів віддати обізвавши "ДНР" - подивися тепер, що ти накоїв, подивися, увімкни свої курячі мізки і сам тепер йди воюй, а не виїжджай світ за очі до Києва. 

де взяти гроші. демарк луснув. татова нехитра зарплата, збереження, все відкладене на ремонт і "чорний" день тепер складає 300 грн після 40-ка хвилинної черги. як так жити. ну постояв в черзі - купив цементу. завтра постоїш - не пощастило, грошей банк не дав. а ще післязавтра - хліба, солі. цукру купиш. якесь знущання, думаєшь. а воно й ні, цілком реально. а інакше - ніяк.

був у мене телефон. Lenovo S650. в травні купила. 1999 коштував. зі зручним бампером-підставкою в комплекті. зручний. вже знаятий з випуску. не один рік з яким доведеться мобільним ходила. а тут нарешті. так ні. не довго музика звучала. поїхали ми на Десну. обачну всі речі в одному наметі тримали. от мій телефон був у сестри в сумці. а там ще всі її цінні речі - фотокамера, електронна книга, гаманець з картками та студентським, заколки, навушники, записники, косметичка, улюбленні труси - що найважливіше. а сумку вкрали. просто серед білого дня винесли с намету. всі були тут, поряд, і ніхто нікого не чув і не бачив. я була у наметі навпроти і нікого, не чула, тільки коли Артем прийшов в голові промайнуло "о, це Артем там ходить". і все. самі винні. треба на Десну з сигналізацією їздити. ну якщоб вночі сперли б  казанок чи мангал - зрозуміло, а тут.. й слідкували ж за своїми речами, все по місцях, ніде не валяється без нагляду, а воно от як виходить. Гей, паскудо, що вкрала серед білого дня сумку, студак сестри тобі навіщо??? і чому ми не герої романів Лук'яненка..я б їх через "сумрак" швидко б знайшла. заяв поназалишали у відділах міліції - тільки сенсу від того, як від моїх відвідин "сумрака". 

вдома проводка полетіла, тато за два дні дещо намудрував, поки працює. з мамою все літо розмовляти небезпчно. психує, що б не сказав. дах просто їде. намагаюсь з нею непересікатися, далеко не завжди здоровий глузд на її боці. 

ще й сьогодні спина весь день болить. щеб пак. ціле літо як прийдеться спати. а мама бачить це як спробу посваритися. "дивись, дитині спати нема де і спина болить". добре, потерплю, пішли ви до сивого дуба зі своїми сварками. 

дурні люди є на землі. їх багато. важко, коли такі твої родичи. бо дітися від них нікуди. і доводиться мучитися. шукати винних там, де винні лише їх курячі мізки. 

Мне нравится! Понравилось: 2
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Популярные заметки