Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

потік

29 августа´14 11:31 Просмотров: 206 Комментариев: 0
Свято за святом - два дні потому день нарождення старшої, вчора Успіння, сьогодні - Спас. Я дуже люблю церковні свята - в нашій родині саме я намагаюся відродити традиції їх святкування, чимось вони мені рідні так, наче я народилася в українському селі. І українська мова мені дуже інтимно і затишно звучить. Помітила, що коли пишу українською - значить, дуже сильно потребую прихистку.
Мала вчора ввечорі плакала й молилася. Діти дуже замсучені, хлопець спочатку не вірив у те, що рос.віська на Україні, зараз дуже схвильований. Він збирався приїхати взимку в Карпати кататися на сноуборді, хотіли там зустрітися. Зараз боїться їхати, та й батьки зрозуміло не відпустять. Дітей жалко - як легко поламати їхні долі.
Вчора телефонувала до сестри - вона на дачі, не дуже в курсі новин, то не розказувала. В племінника наречена - з Білгорода, раз на декілька місяців приїжджає, як зараз буде - не знаю. Його можуть восени забрати до війська. Питання про весілля вже недоречні.
Про маму вона розповідала... Страшні речі. Чи то старече, чи це якась гниль в душі завжди була? Як легко із свідомої людини зробити повністю маніпульовану - відібрати роботу, обмежити грішми та включити РашаТВ.
Вчора обговорювали з чоловіком "шляхи відступу". Тяжко. Скільки це все може тривати?
Коли я розглядала залишки Берлінського муру, світлини загиблих при спробі перетину ... зараз я розумію почуття і стан тих людей, які одного ранку прокинулися и опинилися зі своїми родинами в різних, ворожих країнах. І скільки часу пішло на те, щоб це змінити. І скільки життів. Такі от історичні паралелі самі собою проводяться...

Мне нравится! Понравилось: 3
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Популярные заметки