Відбілена хаточка, кури та свині, В городі росте все рівненьким рядком - Це мрія, що вмерла у серці віднині, Усе зацвіло престарезним ставком Ірпінь вже вмира, його вбили бандити, Що владу творили колгоспним ярмом І ти, як ріка, що сусідка, сповита Предсмертним та сумним сірезним рядном Твоїх подруг взяла до себе давненько - Цe смерть, вже ходила і твоїм селом І не гомоніти на лавці любенько, Укупі, надвечір, рідненьким гуртом Бабуся, минулі роки промайнули, Але ти не знаеш, що подруг нема Усе фантазуеш, що десь вони були, З померлими вголос бува розмовля