ДНЕВНИКИ

Вогник натхнення, окриленості загорівся майже вкожного. Особливо це всі показали у виготовленні газети до Дня Святого Миколая.

Мені дуже хочеться, щоб ця дитяча мрія, цейпорив творчості не згас, а ставав ширшим, глибшим і об’єднував друзів напротязі всього життя.

Чубара Наталія Йосипівна

Котик Тіма

Котик Тіма

Дуже часто дрімає

Зуби не чистить

Тільки лапки і вуса вмиває.

Лисичка

Золотистий колір має

Хитрі очі, гострізуби

Ось така вона лисичка

У казках кумасестричка

                   ***

                   ***

Эй, нестойте слишком близко

Ятигренок, а не киска.

Дім

Є у мене гарний дім.

Тепло й затишно у нім

Там живе наша сім’я.

Тато, мама, сестра і я

Ще у мене є бабуся

А звуть її Маруся.

Діда Вова, баба Галя

Песик Живчик, кицяКраля

Хоч вони ужестаренькі

Та прокидаютьсяраненько

Їсти всім вони дають

Господарство своєведуть

Є в них качки йпоросята

Гусенята і кролята

І Циганочка корівка

Молоко неначе«Мілка».

***

Я іду до школи

Учениця нова

Шумить річка, шумитьгай

Щось шумить у лісі

І не річка і не гай

Вовк?  А може листя?

Вийшов зайчик ізхатини

Пошукав він скрізьморквини

Та ніде він незнайшов

І до мене зновприйшов.

На город пішла я зним

Вирвала морквинку

Відразу став веселимвін

Тай побіг в хатинку.

Білий сніг пухнастий

Падає, кружляє

І на землю тихо

Стелиться, лягає.

І на ранок поле

Білим-білим стало,

Ніби пеленою

Все його заслало

Темний ліс накрила

Шапка-чарівниця,

І деревам нині

Ще солодше спиться

Дні такі короткі

Світить сонце мало

Ось прийшли морози

І зима настала.

Більше, менше,додавання –

Тихо, тихо малюки

Розповім я вам казки.

Засмутився хлопчикКоля.

Йому йти сьогодні вшколу.

Та й уроки муситьвчити

А йому мерщійпобігти,

І в калюжу, і в кіно

В школу треба всеодно.

Сьогодні в нас чудовесвято;

Ялинка вогниками сяє.

Пісні заспіваємо мизавзято,

До нас снігурка здідусем в санчатах поспішає.

 ОкараОльга

Прийшла осінь золота

Листя осипає

Плоди дає вона,

Дощить, холодомпотягає

Однієї тихої й темної ночі, коли всі спали, почалиіграшки бігати, як живі діти. Серед цих іграшок були солдати й прекрасніпринцеси. Один командир закохався в найгарнішу й найрозумнішу з принцес. Їїзвали Селена. В Селени очі кольору ночі, волосся з блиском місячного сяйва, а внеї була подруга, вона знала, що командир Алекс кохав її подругу, алепромовчала.

Другої ночі він освідтчився принцесі. Селена була вжезгідна вийти за нього. І жили вони довго-довго.

Но-но-но,ми дивимось кіно.

Мо-мо-мо, ми на возі їдемо.

Ку-ку-ку, ми співаєм пісеньку.

На-на-на, ми купуємо слона.

Ва-ва-ва, у нас є корова.

Зайчик ти любенький,

Зайчик ти хороший,

Ти на кицю схожий.

Найкращий день

Я прокинулась від доброго сну. Мене розбудило сонечко.Воно було ніжне-ніжне, мов мамині обійми. Я поснідала. Тоді пішла на город, щобвирвати мамі овочі. Аж там в кущах щось ворушилося. Та я ж думала, що то їжак,а то ж зайчик. Він був сіренький, пухнастий. Очі в нього косі. А вуха які…Здорові! Я його нагодувала та й відпустила. Гарненький був він! Мов якась киця.

Весна

Розпустились бруньки на деревах. Зацвіли квіти. Пташкиз вирію повернулись. А хтось і говорить:

-        Весна іде! Весна іде!Гарна, з квітами, з птахами, з святами!

Так звісно ж з квітами, з святами. Вийдеш на подвір’я – яка краса!Замилуватися можна! А пахне! Це ж квіти гарні і дерева. Добра, щедра весна. Зусім до нас, з любов’ю!

Пасека

Бжи – бжи – бжи!

Ой – ой – ой!

Кто это там надголовой?

Что за перелёт?

- Это улей вылетел наоблёт.

Целую зиму сиделипчёлы в заперти

А теперь их попробуйнайди.

Пасечнику есть работа

Ревизию у пчёл делать– вот забота,

Алыча разцвела, как впуху

Пчёлка несёт с неёмёд

И говорит:

«Ох! И много, я ужене могу!»

Гужва Таміла

Війна нам принесларозруху,

Війна забралапрадідів-дідів,

Війна нам опустиларуки,

Але ми сильні, ми нез слабаків.

Ми відстояли голод інещастя

І піднялися просто ізколін,

І зараз наше мирнещастя -

Це низький, ВЕТЕРАНИ,вам уклін.

В Сашка було дуже багато книжок. Він був неохайний. Вцих книжечках малював вирізав картинки, писав погані слова.

А інколи він сідав за стіл і гортав книгу. Раптом нанеї капнув борщ. Сашкові почулося, що книжка говорить: «Неохайний ти Сашко! Таквчинив зі мною, боляче мені, а борщ гарячий».

Він налив холодної води на книгу. Книга розмокла, їїгарні картинки розтеклись.

Він ліг спати. Йому приснилося, що він – книга і йогоріжуть діти, вирізають картинки.

Прокинувся Сашко і каже: «Краще берегти книги». Івідтоді він зрозумів, що книги треба берегти.

Як лисичка обдурила вовчика

Ось одного разу лисичка й каже вовчику:

- Давай розпочнемо роботу, будемокопати ямки і саджати картоплю.

А вовчик відповів:

- Давай!

Узяли вони обід і полуденок, заховали у траві. І пішликожен на свою ділянку. Розпочали роботу.

Ось каже лисичка:

- Я піду, бо вже змучилась… Посиджуна пеньку.

Пішла лисичка, а вовчику не сказала, що вона йдеобідати. От поїла, прибрала все і пішла, а вовчик все копає, а лисичка йде ікаже:

- Ой вже посиділа.. Так добре мені.

Копає і лисичка. Вже мабуть пройшла година часу чи два.Знову каже:

- Піду посиджу, ніженькизаморились.

Ось вона їсть полуденок, а вовчик також заморився, аз-за кущів не видно, як вовчик йде. А вона все їсть і їсть, а тут і вовчикприйшов.

- Ага! Ти тут їж, а мене хочеш безїжі лишити.

Так і посварились Лисичка побігла, а вовчик за нею. Іприбігла лисиця в свою нору, а нора була в лісі залізна, а вовчик хоче їївкусити. І зачепився вовк за траву, а вона була колюча. І стала у нього червонарука… Так вовк і не домовився з лисою. Нічого тут вже робити…

Чому дідусь старенький?

Одного літнього ранку встав Микола, застелив ліжко,зробив зарядку, поснідав і пішов до дідуся. Він дуже любить, коли дідусьрозповідає про різних героїв, про ті старі часи та інше. Одного разу він спитавдідуся:

-        Дідусі, чому ви такістарі?

-        Я такий старий, бо меневрятувала ікона, - посміхнувся і погладив Миколу по голові.

-        Ікона?! – промовивМикола.

-        Так ікона, - сказавдідусь.

-         Аяк вона Вас врятувала? Розкажіть будь ласка.

-        Добре слухай уважно. Цебуло дуже давненько, коли я був такий хлопець як ти. В нашому селі булибомбосховища, щоб люди могли там ховатися від бомб, гранат та іншого лиха. Ми статком пішли туди. І раптом я згадав про ікону. Ми відразу пішли за нею. Як михотіли повертатися, то бомбосховище зірвалося. Всі люди загинули, хто там був.Стояло дуже багато людей і я спитав в батька: «Так це нас врятувала ікона?».Він посміхнувся і сказав: «Так, вона…». Ось так, онуче, тому я такий старий.

Миколавзяв ікону, обійняв і сказав:

-        Я завжди буду берегтиїї.

Дідусь усміхнувся і сказав:

-        І ще одне, коли тобісумно – візьми її та поцілуй і ти будеш безмежно щасливий.

 Куда б ни ехал ты, нишёл,

но здесь, остановись.

И школе ты своейродной

всем сердцемпоклонись!

Наші діти,

Сіють квіти.

А я дивлюсь,

Не намилуюсь,

Які старанні,

Діти ті,

Помічниками будутьвсі!

Лисичка

Йшла руда лисичка

Причепурила личко,

Вмила вона лично.

І пішла лисичка,

До ведмедяневеличкого.

Легенда про річку Вовчу

Колись було плем'я вовків. Командиромцього плем'я була вовчиця, її звали Гайда. І їй закортіло стати багатою.Поміркувала вона і говорить вовкам:

-Піду я скарб шукати!

Знайшла вона ділянку. Та почала рити.Рила, рила, рила... але що це? Із ямки витік струмочок. Декілька днів тойструмочок тік. Ось розказала вовчиця вовкам про річку. Почали вони думати як турічку назвати. Був у тому племені розумний вовк. Звали його Різ. Він і каже:

-Давайте назвемо ту річку як люди захочуть, або як ми хочемо.

Всі вовки згодилися. Пішла Гайда у село ізустріла селянина. Гайда говорить:

-Селянине, збери декілька людей і ми зіграємо таку гру: хто перший перепливерічку. Якщо ви, то як захочете так і назвете річку, а якщо ми, то як захочемо ми,так і назвемо. Згодився селянин. Зібрав людей. Всі зібралися і сказали:

-Нумо змагатися!

Почали вони пливти. Пливли - пливли. І трапилось так, що вовки перепливли перші. Почали міркувати, як назвати річку.Різ каже:

-Давайте назвемо Вовчою!

Плем'я згодилось.

І до сьогодніту річку називають Вовчою.