Пішли ми вештатись сонними київськими вулицями в суботу, взяли кавки і глінтвейна на пейзажці. Сонечко світило. Проходили мимо музею історії, і подумали що скільки ходимо, а всередину так і не зайшли жодного разу. Замовили екскурсовода. Три поверхи історії. Коли дівчинка розповідала про християнство в Київській Русі, мені ось що подумалось...
Жили собі люди, вірили в різних божеств, будували всякі язичницькі штуки, і тут враз нав язали їм християнство і віру в єдиного бога. При чому, на язували не вмовлянням, а жорстко — невірних мочили по страшному.
Зі всіх релігій, які пропонувались,обрали християнство. Теоретично, могли ж би вибрати і іншу релігію. От жити би ми зараз з вами і були мармонами, наприклад, чи мусульманами, чи вірили в будду (не найгірший, до речі, варіант)... І теж би свято вірили, що наша релігія єдина вірна. І так кожен народ вірить, і кожен у свою єдину і саму вірну релігію....
А істина, здається, десь там, скромно стоїть за кадром...
Маркетинг, чорт побери, велика сила...