Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Where are U now...?

25 октября´05 16:38 Просмотров: 291 Комментариев: 0
ПІднімаю погляд вгору- химерні гілки і будинок навпроти....
Думаю...Що було рік тому...Дивлюся у вікна...Додому йти не хочеться...хочеться послухати Н.І.М. як завжди в таку пору, і як завжди назвати себе останнім матом за попсові починання...Теж мені, блек металістка...:)
Я піднімаю погляд вгору, там, за решіткою компутерного цілий світ...
Я не ціную те, що мені дано...без болю я читаю твої листи за квітень...Це ж треба вродитися такою мазохісткою...Дзвенить у вусі і я здригаюся, коли хтось називає моє ім"я...І я розказую якомусь поляку як робити глінтвейн.
Почитати скільки я хороших речей написала- 2 чи 3 за весь рік.Я піднімаю погляд вгору і згадую, згадую, хоча вже не з тим самим відчуттям безвиході. Комусь байдуже, а я...Фанатіти від італійськой і думати...що нею вже рік, як говориш ти...Там, на Високому Замку, я думала, що все це дибільна гра, що навіть з іншим...що я попалася у власну пастку і мені нема виходу, крім як...
Вечір у Санича і як завжди, смачний чай,такий вміє робити тільки він. І відсутність думок. Як все таки дзвенить у вусі! Щоб знову сповна відчути свою непотрібність треба піти у найбільше скупчення людей - на сейшен. Браво, десятка за винахідливість...Вчора на поминках я уявила, що якби мертвою була я...і як ти стискаєш мое вмираюче тіло...Вчора просто день був таким...таким...Мозги у відключці...Вірші Алана По і реферати. Куди ж мені дітися? Мій світ розграбований і розвалений...Мої і деали...вони теж, як Атлантида...Моя самотність перейшла у найвищу фазу свого розвитку.
Я піднімаю погляд в гору і бачу прекрасне життя, вулищю, грати, будинок і я усвідомлюю як я люблю своє життя...І цю осінь і ці страждання, а інакше жити я не вмію...І не хочу...
Десь би забратися...в Норвегію,розплакатися в когось. . ....бу-е, нудота...
Третій день я нічого не слухаю...Та і з людьми шось не йдеться на зв"язок...Бажанна помститися всім і за всі...і собі, за власну дурість...І дарма я думаю, що наполовину вищіпана брова -знак крутості чи сайбер панковості. Пишу, бо треба вилити брудну воду з моєї душі. Відчуття ніби я відходжу від краю на безпечне місце, але якесь дуже дивне. Світ перевернувся. Друзі бачать в мені претендентку на серце...Друзі, я ж з вами пила, як так можна, як ніж в спину...
Все брудна вода із жовтим листям...Ніч треба було спати на бігуді, щоб волосся розкрутилося в тій же секунді...
Друзі кажуть, що я змінилася...І завнішньо теж...
All powerfull Doomster
* * * * * *
Ось вона, слава!
Як вирватися з цього зачарованого кола?Кола беденності? Як впевнитися в тому...та ніяк не впевнитись. Дурні питання.
Сльози.Заплакана викладачкаі життя, яке обірвалося у 19.А що я робила, коли мені було 19...
Так, чорт забирай, я егоцентристка,яких у світі мало...
Ідіотство...
Треба йти додому.
Куди саме?
Тар"я...це не комплекс Електри..
Роки і мого життя...
Ти виграеш, такі як ми не бувають в програші...

Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама