Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

НАШІ СПОГАДИ

23 ноября´05 0:06 Просмотров: 1240 Комментариев: 12
ПОКЛИК ДУХУ НАЦІЇ
Я добре пам’ятаю, день після того, як пройшло голосування. Я пам’ятаю той вечір, коли їхала в машині і грала пісня “Майже весна” Вакарчука, тоді щось відбувалось зі мною. Це не можна було пояснити на той момент. Це було поєднання хвилювання, відчуття обов’язку перед своєю нацією, знання того, що саме завтра я маю належать не собі, а своєму народові. Відбувалось самоочищення душі від земної маячні, наповнення її благодаттю і світлої мети.

З НАМИ ГОСПОДЬ
Отже, сьогодні той день, благословенний Господом, 22 листопада 2004 року. І я йду за покликанням Господа, своєї душі, свого народу, духу наших предків. Я не одна...
Що в душі? Радість, впевненість, віра, хвилювання поєднане зі спокоєм, спокоєм, що роблю Божу справу, правильну справу - тому не страшно...
Бачу очі людей. Невже це ті очі, які я бачу кожен день в метро, на вулиці, в магазині, в ресторані, на дискотеці? Що це за вогонь? Вогонь нації. Немає бідних/багатих, гарних/ негарних, з вищою освітою та без, є “наш” або “ненаш”. “Ненаші” насправді наші, але ще того не розуміють. Допоможемо, простимо, повіримо.
З нами Бог, з нами дух нашої нації, що живе в кожному серці українця на генетичному рівні.

СОЛДАТИ
Українці. Хтось їздить на Infinity і хизується своїм статусом, хтось невдоволений норковою шубою та діамантовою обручкою, подарованою чоловіком, у когось народилася дитина, яку не має змоги прогодувати, у когось помер дідусь, когось ошукали у бізнесі, а хтось виграв у казино. Настав час. На майдан. Всі рівні, всі солдати своєї Батьківщини, що прийшли її захистити. Всі готові до боротьби. Ніхто не відступить.
Пам’ятаю Жовтневий палац. 5 тисяч людей харчуються кожних 5 годин, скриня, що наповнювалась постійно грошима, що люди приносили на допомогу, матраци повсюди на поверхах, люди сплять на сходах, на підвіконнях завдовжки 1,5 метри. Хтось миє підлогу в холі. Знайоме обличчя. Це ж відомий скрипаль! Ні, зараз він не скрипаль – він солдат своєї Вітчизни. Як і той, хто вже 12 годин робить медичний огляд, як той, хто взяв на себе відповідальність бути комендантом, як і той, хто готує канапки і гречану кашу для таких же, як і я.

ЩО Є ЗІ МНОЮ
Так. Я це згадую з гордістю, як і Ви. Я там була. Я це робила.
Тоді я погодилась бути інструментом символу майдану, щоб ця сила відстояла мої інтереси як цеглини українського суспільства.
Чи я розчарована тепер? Ні. Я робила правильно, щиро, із совістю, з чистими намірами. Я виконувала свій обов’язок перед своєю Державою. Мені не соромно буде глянути потім в очі своїх дітей – вони будуть мати гідну країну. Вони будуть гідними солдатами своєї Батьківщини. Треба цього прагнути і йти до священної мети.
Будемо гідними дітьми України.
Пожаловаться
Комментариев (12)
Отсортировать по дате Вниз
Зося_Квітнева    04.04.2008, 20:30
Оценка:  0
Зося_Квітнева
Побільше б українців з такими поглядами!
twothumbsup  (аноним)  31.01.2006, 01:44
Оценка:  0
twothumbsup
... i зробити висновки! :-)
twothumbsup  (аноним)  30.01.2006, 14:06
Оценка:  0
twothumbsup
Молодець! Україна пишається Тобою, а Ти - Україною! :)
Слава, слава, слава Українi!
denchooo    27.11.2005, 22:39
Оценка:  0
denchooo
Прости за грубость, за танк и проломленную голову. Я не имею права. Прости. Как кто-то из умных сказал, кажеться Волтер( могу ошибаться)"Я не согласен не с одним словом которое ты говоришь, но я готов умереть за твое право это говорить" (подмигнул левым глазом)))))))))))
denchooo    27.11.2005, 22:32
Оценка:  0
denchooo
Мда, жаль мне тебя, жаль. Хотя откровенные чувства это хорошо. А по поводу солдата, это уж слишком. Посмотрел бы я на тебя под танком, или с проломленой головой в больничке, забытой всеми с мизерной пенсией за инвалидность. Милая Девочка, это ложный пафос. И пойми одну важную вещь. Живи, влюбляйся, рожай. Только не солдат а рожай ДЕТЕЙ!!!!!. А по поводу того что произошло год назад. Так пойми половина этой страны думает по другому. И это как Югославия. Пороховая бочка!!!!
CANUCK    24.11.2005, 23:35
Оценка:  0
CANUCK
Bezuslovno,eto zamechatelno chto v konce noyabrya 2004 nashih lyudey soedinyalo chto-to bolshoe, obshee ..... ........ideya. Mne bilo ochen' obidno chto ya ne smog dobratsya do rodini........No ya vsem rasskazivayu chto Ukraina - luchshaya strana v mire, i ya gorzhus' ey i nashimi lyud'mi. Posle "maydana" ukrainci stali silni duhom!
серыйглаз    23.11.2005, 22:04
Оценка:  0
серыйглаз
а я розчарований. і мені стидно дивитись на них (наших політиків). якісь незграбні рухи в сторону піару, кожен вважає за потрібне придумати собі якісь незрозумілі "креативні" слогани, в кращому випадку топчуться на місці. а де відвертість? для чого понти? чимось вони мені нагадують 18-літніх пацанів в туфлях з гострим носом, спортивних штанах, кепці і з трояндою в цилофані. вроді і все добре - а смішно, і ще тошнить коли дивишся на це. і політики наші такі ж смішні. і теж тошнить. just моя думка
НАДИНа    23.11.2005, 16:10
Оценка:  0
НАДИНа
Я полностью с тобой согласна.!
ты молодчинка..
к сожелению далеко не каждый все это понимает
Украина может тобой гордиться
Полiнезiя    23.11.2005, 15:08
Оценка:  0
Полiнезiя
Заздрю тим, кому вдається писати пафосно (в хорошому розумінні), але разом з тим - щиро. Особисто я цього не вмію. А, можливо, боюсь... того, що пройде час, і цей пафос буде виглядати жалюгідно. Інша справа - іронія. Дуже вигідний інструмент.

Але тобі - величезний респект. Саме так всі ми і відчували.

То Смитт: вже втомилась повторювати таким, як ти, що справа не в політиках, і не в наслідках, а в АТМОСФЕРІ. Але тут єдина умова - треба бути Українцем, щоб її відчути.
Toryamos    23.11.2005, 15:08
Оценка:  0
Toryamos
Дуже дякую за слова.
Коментарій до Сміта мене позитивно приголомшив.
Бачу однодумця. Завжди запрошую до своєї сторінки і з задоволенням буду відвідувати Вашу.
Miguel_amigo    23.11.2005, 08:31
Оценка:  0
Miguel_amigo
Люди фы шо??? Саффсием слипыи?????? Йа думал приступы статнаффа туписма прайтут за год.... а фы и дальшо ничиффо ни фидити????
Майо бальшоё фам сачустффийе....
Реклама
Реклама