Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

19.04.17

19 апреля, 0:13 Просмотров: 114 Комментариев: 0
Здається, лише зараз, через стільки років я здатен оцінити той затишок, як мені подарували Неллі та Олег. Від того більш сумно, що більше немає того місця. Не можу сказати, що я відчував, що так станеться, але мені не вірилося, що після смерті Неллі, Олегові дадуть спокій із цим куточком. Навіть уявити не можу, як він це переніс, ще й із його важким, крихким, тендітним і бурхливим характером. В будь-якому разі, багато важливих речей я починаю цінувати лише зараз. Хоча, мабуть, це навіть сьогодні не зменшило б того відчуття несвободи, яке мене охоплювало. А насправді починає лякати те, що я все більше розумію і відтворюю турботу Неллі, яка Надії від мене зовсім не потрібна, хоча без неї, мабуть, вона вже давно зірвалася б до неосяжного дна суму. Тож я відчуваю себе старенькою нав'язливою бабусею, яка просто відтворює щось чудове із Дяюком Елінгтоном не на фоні, а на першому плані... Але заради кого з нас чотирьох?
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама