Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

04.11.17

4 ноября´17 20:13 Просмотров: 287 Комментариев: 1

Ми перестали бути чутливими до слів. Коли ми чуємо "мені так погано, що я готовий сдохнути", то розуміємо, що людині погано. Ну добре, не просто погано, а ну дуууууууууже погано. Але рідко можемо собі уявити, що ця людина може не дожити до ранку, вкоротивши собі віку. Зверніть увагу, як поетично це звучить - "вкоротити віку". Чудова метафора. Тож Ми не чутливі до слів оточуючих. Ми не вміємо і не хочемо їх читати, чути, розуміти. Нам здається, що Ми уважні, але насправді Ми бездушно-сліпо-глухонімі.

Ми знаємо, що комусь із наших друзів буває погано. Ну там дівчина кинула, кішка вмерла, чи він просто дуже самотній... Але коли людина не відповідає на наші повідомлення, то сприймаємо це так, наче ця особа просто не хоче з нами спілкуватися, й самі ображаємося. Ми ж казали цьому нещасному індивіду "в разі чого - завжди можеш розраховувати на мене" і нам здається, що цього достатньо. Та й взагалі: Кому зараз легко, чим він кращий за інших; хай терпить, прорвемося, час лікує, вже скоро до домовинки... Тож які потрібні слова, щоб прорвати цю глухість Ми? Без зброї не впоратися. Може саме це нам так часто намагаються сказати приречені дурні жорстокі нелюдяні фанатики?

Мне нравится! Понравилось: 4
Пожаловаться
Комментариев (1)
MaDe+In+MaMa    06.11.2017, 12:46
Оценка:  0
MaDe+In+MaMa
а может просто люди стали другими...тупые..глухие...и вечно в своих не нужных заботах...
Реклама
Популярные заметки