Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

06.11.17

6 ноября´17 2:12 Просмотров: 127 Комментариев: 0
Гіпермаркет. Вихід. Я минаю експрес-каси, бо там багато людей із маленькими кошиками. Натомість йду до звичайної, на стрічці якої повно їдла, проте лише одна пара. Він якийсь заможний гопгік, вона за пару років буде нещасною квочкою і навряд хоч на краплю розумнішою від того дна, на рівні якого знаходиться зараз. В мене ром і вода. Друге, бо чомусь почало боліти серце. Як виявться пізніше, не серце, а тягнули м'язи з усього лівого боку тулобу. Але варіант з серцем в моєму теперішньому становищі значно романтичніше. Я подумав, що це через ту спалені каву у Довженка. Там сьогодні були три лекції про самотність. Але лекціями це складно назвати. Рівень студентських доповідей. Місцями так тупо, що я навіть не зібрався з силами сперечатися - це інший космос, а не помилки. Натомість друге для сексу. Ніколи не було проблем знайти із ким постогнати, але завжди все було лиш з почуттями, і я ніколи нікому не зраджував. Тож зазвичай не користався тими крикливими натяками, що звалювалися на мене у вигляді оголених фоток моїх знайомих, хоча через деякі мені часом навіть шкода, бо це наче поразка в конкурсі - такі вони були спокусливі. Зараз же це наче відрада. Мені так погано, що хочеться зробити щось приємне і водночас огидне аби потім стало ще гірше. Я - жахлива емоційна срака через розрив стосунків і її небажання хоч щось рятувати. Вже типу як чужі люди: - Я тебе кохаю. - Це складно. - Давай щось врятуємо. - Я не бачу, що рятувати. Три роки наче не з нами, а на фотках чужі люди, щасливі, молоді, дурненькі, щирі, відкриті... Тож тіндер, дівчині 19, майже не вміє посміхатися, типові підліткові зайоби, але з почуттям гумору, сексуальна, ніхто нічого не очікує і нікого не обманює, бо це для мене суттєво. Але таку дівчину я ніколи не покохав би. Я це відчуваю. Не знаю як пояснити. Натомість я бачу на сусідній касі молоду особу із дідусем. Вона розраховується, він возиться з тлунками. Між нам метрів 7, і я бачу її секунд 15, але знаю, що от таку я міг би покохати, хоча й десь в іншому житті. Проте вона мені цікава. Щось у ній притягує. Їй близько 18-20, окуляри для зору, не дуже висока, дещо дитячі риси обличчя (я таке не дуже люблю насправді)... і якщо у вас немає фантазії, то згадайте останню дружину Бродського з тієї фотографії, де вони на ровері. Змолодіть її до 18, дайте ще трохи ніяковості, і якийсь куций одяг, який зазвичай носять кінестети. Вони з дідусем відходять. І вони навіть не знайомі. Просто він так довго пакувався. Вона підходить до столику й починає складати щось. Я наближаюся. Стаю біля столу й імітую бурхливу діяльність. Наче забавки К'єркегора. Попкорн, три пакети. Мабуть йде до кіно. Може сама? Хоча нащо стільки?... Я міг би зав'язати розмову, розсмішити, взяти телефон, але для мене все це так смертельно сумно... Я вже так давно не стрічав людей, які б були мені цікаві сильно і довго, з якими я розмовляв би і пірнав у них, їхнє життя, емоції, переживання, роздуми... без зайвих думок, не через почуття "примірності", не терпіти нецікаве, не чекати своєї черги сказати, а слухати, ковтати очима енергію та рухи... я надто перенасичений всім... Тож я чесно пишу в анкеті про те, що мені не цікаві стосунки, відповідальність, страждання, тупість... Я шукаю в кому б вбити свою самотність, щоб занепастити себе. Благо, мені завжди вистачало розсуду не робити цього із друзями. Взяти хоча б Машу. Вона чудова. І з нею цікаво. Але я не хочу з нею стосунків. І навіть уявити собі не можу, бо мені одразу ж стане з нею нецікаво. І за пару місяців це не врятує вже ніякий секс, кредит, наркотики... будь-що... Це дуже дивно. Бо часто кохання й секс наче йдуть поруч. Звісно, є пристрасть, ти в житті не забудеш її обличчя, як коли ти входиш в неї, але коли між людьми кохання, проте є певні комплекси стосовно своїх тіл (а для танцівників і творчих особистостей це типу взагалі норма), то все скоро стане рутиною, умовностями, обов'язком, і насправді ти зможеш бути чесним у ліжку із тим, хто взагалі не хвилює твої нутрощі... Я виходжу на вулицю і вітер нагадує мені, що скоро знову здихати, знову лізти на стіну від самого себе, бо це сраний листопад. Немає місяця гіршого за листопад у своїй холодній та беззмістовній приреченості. Хіба що лютий. Все то тане, то замерзає. Брудний сніг. Промерзлі стіні і кістки. Сране чотирнадцяте. Я готуюся до листопаду наче до кінця світу, накупивши лампочок та ламп. Бо мені так не вистачає світла в житті. А це ще навіть не лютий...
Мне нравится! Понравилось: 4
Пожаловаться
BadChoices ограничил круг пользователей, которые могут комментировать заметку
Комментариев (0)
Реклама
Реклама