Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

06.11.17. 2.

6 ноября´17 19:08 Просмотров: 182 Комментариев: 0
Мені це видається нестерпною жорстокістю - коли ти розстаєшся з людиною і не цікавишся як вона, не піклуєшся про неї хоча б інкубаційний період, наприклад, рік. Оскільки я ніколи нікого не кидав, то страшно навіть уявити, як почувається людина, коли з нею так роблять. Мабуть вона спустошена, відчуває себе непотрібною, викинутою, жалюгідною. Хоча, навіщо уявляти... Я себе відчуваю зараз саме так. Що може виглядати більш жалюгідно? Розкидане сміття довколо мусорних баків о 5 ранку? Дівчинка, яка встидається зайти до кабінету, тож ходить біля нього десятками хвилин, наче тільки що підійшла. Пташка, як не розуміє, що його друга половинка вмерла? Ведмедик із розпатраним животом на автобусній зупинці? Листівка, в якіх написано про велику кількість перепон, які в нас попереду, і про ті, які вже позаду, датована весною '16? Спогади про спільну сингулярність? Man Of War прослуханий за два дні мабуть з кілька сотень разів? І небажання бути будь-де будь-з-ким із будь-якими можливостями чи винагородами, і навіть з об'єктом кохання, бо усвідомлення таке гостре, що вбиває кожну найменшу частинку життя і віри... 

Я хочу не існувати, інакше й не описати цей біль. 

Теги: людина, половинка
Мне нравится! Понравилось: 1
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама