Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

21.11.2017

21 ноября´17 16:10 Просмотров: 123 Комментариев: 0
Мені так погано, наче хтось вмер. Хтось близький. Впізнав це відчуття. Його не сплутаєш з іншим. Це був ранок, я не спав після нічної у супермаркеті, в мене була одна ранішня пара. Вже й не згадаю що саме, мабуть лаба з літератури, де я розніс відносно молоду викладачку з приводу Фонтебраса та фіналу "Гамлету". А може це був семінар в старого веселого ґебрея. Я так спішив на тролейбус, щоб не запізнитися, що відбив дзвінок матері, яка на той час вже кілька місяців жила в бабусі, і забув передзвонити. Бабуся хворіла, в неї швидко прогресував рак, але ми вірили. Я передзвонив одразу після пари. Доволі темний коридор ХТФу, не пам'ятаю слова, якими мама повідомила, але я сповз по стіні у цій темряві. Я просто фізично не міг зупинити цей водоспад сліз. І ця невичерпна пустота. Я впізнав її. От вона знову. Така схожа. Наче хтось вмер. Хтось надблизький. Мені в мить все стало байдуже. Боже, чому ж я усвідомив це лише зараз, і прийняв... Чи востаннє це? І що далі? А головне: як жити із цим?............. і нащо?
Мне нравится! Понравилось: 3
Пожаловаться
BadChoices ограничил круг пользователей, которые могут комментировать заметку
Комментариев (0)
Реклама
Реклама