Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

07.12.17

7 декабря, 16:27 Просмотров: 47 Комментариев: 0

Жахливий початок зими. Щодня сніго-дощ. І я вічно промочую ноги. Вдома хвора подруга Алі, на роботі захворіли обидві продюсерки, і та, що вічно реготала після кожного речення, тепер регоче і шморгає замість крапки. Як я ще тільки не зліг? 

До Нового вже зовсім мало. І мене лякають ці дні. Мене спустошує сама думка, що після перерви у кілька років я знову стрічатиму Новий із батьками, знову телевізор, тупі програми, тазік олів'є, розмови ні про що. Я люблю батьків, зрозумійте мене хоча б якось. Проте через Надію я вже звик до іншого типу святкування. І я вже відчуваю цю пустоту, коли ти хочеш бути деінде, але всім байдуже де ти і що ти. 

Взагалі, свята це найпаскудніша дискримінація самотніх людей, яку лише можна було вигадати. І я хочу вже прокинутися у січні, неминуче відчути себе старим, зібрати речі та поїхати до Києва, щоб тренуватися, читати і писати, максимально користуючись відсутністю роботи та курсів.

Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама