Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

09.01.18

9 января, 23:04 Просмотров: 117 Комментариев: 0
Мене майже трусить. Відчуття, наче я у кімнаті, яку затоплює, неочікувано, посеред ночі. І всі речі, що йдуть під воду, вже не врятувати. Що дарма я щось писав. Створював. Відкладав. Воно все тоне. Спочатку переживаєш за це, а потім молишся лише б тільки вирватися із цього. Бо цю воду не перекрити. Не зупинити. Я погано плаваю. Але все ж, я тримаюся біля стелі. Чекаю на диво. Бо на що іще чекати. 
Життя тече і тікає. Я так довго намагався робити це правильно. І майже не наповнювати своє буття поганими дурницями, лише зваженими і веселими. Розвивати себе. Вкладати час і сили у близьких. Аби тепер бути ніде і ніким, безвольно самотнім. Я так хочу закрити чимсь цю чорну діру, що 28 років свого життя я називав серцем. З нього л'ється вода. Виривається із інтенсивністю вибиху зірки на площу у 10 сантиметрів. І що до нього не притули - все здається ганчіркою, що є ridiculous. Я відволікаюся. Хапаю будь-чию увагу до мене. Серфінгую хвилями інформації, що не має жодного сенсу. Аби лиш цей потік не припинявся ані на мить, бо як тільки він замовкне... я знову усвідомлю... що я остаточно втратив тебе... найкраще... найцінніше... що було в моєму житті.
Мне нравится! Понравилось: 1
Пожаловаться
BadChoices ограничил круг пользователей, которые могут комментировать заметку
Комментариев (0)
Реклама
Реклама