ДНЕВНИКИ

Зима не є перешкодою для катання на велосипеді. Варто лише  враховувати особливості катання в цей період.

Взимку я їду повільніше - так тепліше. Коли надто холодно або вітряно,  я скорочую свої велопрогулянки до пів години. Але це краще, ніж не їхати зовсім.

Київські велодоріжки  в цю пору не дуже зручні для проїзду, торговці і пішоходи ігнорують їх цілий рік, а взимку до них додаються неприбрані кучугури брудного снігу. Та їхати автомобільними смугами буде ще гірше. Мокрий бруд, який летить з-під колес прямо на вас – це найменше, що вас там чекає.

Особливо приємно в таку пору зустріти однодумця на велосипеді, який теж не закинув двоколісного друга до весняного тепла. З кожним роком таких стає все більше.

Найближче від дому можна поїхати покататися в парк. Сніг приховує сліди цивілізації, які можуть бути небезпечними для гуми.   

В мороз я одягаю дві пари рукавиць: одні з вовни, а зверху на них одягаю на розмір більші, теплі і непроникні для вітру й вологи.

Зимовий ліс радує своїм феєричним виглядом, але для велосипедиста він має несподіванки. 

Якщо під колесами утрамбований сніг або лід, то найкраще не робити різких рухів і не гальмувати,тож я стараюсь зменшити швидкість завчасно. Та це не  завжди вдається. Навіть не надто крутий спуск закінчився для мене нетривалим вільним польотом з жорстким приземленням.  Якщо є можливість, то краще об’їхати таке місце по вільній від снігу поверхні.

Повернувшись з зимової велопрогулянки, залишиться лише помити вилосипед та почистити й висушити одяг.