Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

25.02.18

25 февраля´18 1:36 Просмотров: 171 Комментариев: 1
Я довго відкладав запис про те, як я відсвяткував Новий рік. Майже два місяці. Спочатку мені здавалося, що це не можна писати, перебуваючи під ефектом, потім я гадав, що до мене все ж прийдуть слова, якими це можна буде описати, треба лиш зачекати. Проте якими словами це можна описати, якщо це повноцінно не вдалося ні письменникам, ні кіношникам, ні науковцям. Те, що я бачив тієї ночі й здалеку не було схожим на те, як це описують у мистецтві, хіба що метафорично. Але якщо буквально, це все одно що складати своє враження про море за допомогою тих 169 крапель, що тобі привезли у мінзурці. Тож я просто чекав навідомо на що. Аж поки вже зараз не зрозумів, що скоро минають два місяці, і в мене буде новий досвід, а про цей я так і не написав. 
Здавалося, що Новий рік буде жахливішим із жахливих. 31 вдень я поїхав до пустої Вітальні, аби трохи попрацювати. Насправді, я просто не міг знаходитися вдома. Я відчував себе вбогим ти позбавленим сенсу. Батьки займалися своїми справами, а навіть щоб почитати там немає зручного закутку для мене. Л&Л кликали до себе ще з початку грудня, проте я морозився, кажучи, що навряд. Я вдячний їм. Одні з небагатьох, хто після нашого з Н. розриву, хоч і рідко, але стабільно діймав мене цим запитанням: ну як ти? Я стрівся з ними, віддав подарунки, ми стріли Сергія та Юру, прокатилися трамваєм. Купа дрібних штук, що не мають жодного сенсу, але які почали наповнювати хоч якось мою святкову пустечу. Почала писати Н. Наче просто так. Але це була повноцінна розмова вперше з початку осені. В мені зародилася надія. Я навіть не очікував ні на що, але було приємно бути потрібним хоча б в якомусь вигляді, а не викинутим. Депресія відступала. 
Я стрів з батьками. Далі поїхав до Л&Л. Вирішив, що ні про що не думатиму, просто довірюся їм. Вперше ж, коли на Геловін довірився, лишився ж живим і навіть був задоволений. Ми поїхали до стріп-клубу, який виявився зачиненим. Але це відчуття, коли ти наче жертва, позбавлена волі, дозволяєш себе вести у якийсь бордель, проте, проходячи повз католицьку церкву (до речі, через дорогу від клюбу), за звичкою хрестишся, сидить і досі в мені, воно дуже чисте чомусь.
Ми повернулися додому святковим тролейбусом. А далі була перша марка. Як розповісти, що там було? Ти наче втрапляєш до священного колодязя. Пам'ять це наче сосуд, який весь у тріщинах та дірках, і ти хочеш ним винести якомога більше животворної води, щоб поділитися. Як описати те, що я бачив? Та неможливо. Хіба що якісь думки. Як колись для багатьох стало відкриттям, що гомосексуали в кіно були завжди, просто вони були не явними, хоча й режисери та сценаристи ледь не буквально про це казали, хіба що не змушуючи героїв цілуватися. Так для мене став відкриттям феномен наркотику як образу джерела сили чи знань, який так часто використовується в сюжетах. 
Хочеш робити все, що робиш зазвичай, бо бачиш і відчуваєш це інакше - хочеться пробувати на смак, відчувати запахи, слухати музику, дивитися картини, помічати красу. Я відкрив для себе інший сенс віршів Бродського, який, імовірно, надто далекий від авторського, але такий надихаючий.
Насправді, я гадав, що моя свідомість надто брудна, щоб адекватно пережити такий стан, але, як не дивно, болю не було, не було химер, навіть після radiohead чи maggot brain, що явно була написана для таких штук. Просто свідомість злилася зі світом. І це єдине, що я можу сказати достовірно. 

Мне нравится! Понравилось: 2
Пожаловаться
Комментариев (1)
LeelaTuranga    25.02.2018, 04:43
Оценка:  0
LeelaTuranga
початок кінця..?
Реклама