Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

26.02.18

Отредактирована 16 марта´18 22:37 Просмотров: 119 Комментариев: 0
Моє життя перетворюється на якийсь сюр, якусь станцію між "Вічним сяйвом чистого розуму" та "Нью-Йорк, Нью-Йорк". Всі ці знаки, які надто топорні, щоб бути співпадіннями. Дивні сни, від рубання зміїних голів до концерту Скрябіна із ненаписаними піснями. Всі ці збіги, коли бажаєш людині чогось на День народження, так сильно вірячи у це, що воно збувається. Саме у такому вигляді. Хоча ви вже чужі, а ти досі пишаєшся та радієш за неї наче за себе. Вже відпустив все. Біль. Образу. Сум. Аж тепер з'являється ця радість і починає тримати, адже все як у довбаному Ла-ла-ленді, коли люди стрічаються, щоб зробити одне одного кращим, і розбігаються. 

Вдома прохолодно. Шостий поверх. Третій день з тижня неприємних холодів серед найбільш сніжної зими, яку мені доводилося бачити, а батареї ледь теплі. Хоч газом обігрівайся, а Місяць в апельсиновій кожурі. Так хочеться обійняти тебе. Сховатися під ковдрою. Та бути щасливими. Як тоді, вперше, на Малій Арнаутській, пам'ятаєш, коли твої сусідки поїхали, і ти чекала на мене після роботи, хвора і дивна. І нічого не було потрібно, навіть світу за вікном. Які ж чудові ми тоді були. Але ж як це тепер далеко, наче й не було ніколи, наче не з нами.

Мне нравится! Понравилось: 2
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама