Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Лист пам'яті

Отредактирована 9 марта, 1:24 Просмотров: 112 Комментариев: 1

 

Сім років, як тебе немає. І я починаю боятися та зневажати свою пам'ять, оскільки добре усвідомлюю її властивості. Це життя кіноплівки між двох зварювальних апаратів. З одного боку, пам'ять має властивість з кожним новим відтворенням якогось фрагменту щось змінювати в ньому, щось додавати, а щось прибирати. Тож я боюся затирати справжні спогади чимсь штучним. З іншого боку, коли не відтворюєш щось, воно йде з пам'яті, як неактуальне. Але боюся, насправді я просто страшуся цих сильних емоцій, бо так і не навчився впоратися із ними, коли розбурхаю до оголеного нерву, що аж дихати на нього боїшся. 


Я кожного дня згадую твоє ім'я, і десь в середині в мені живе відчуття, що це сталося ще нещодавно, і те, що я досі не зробив внутрішньої ревізії... що це нормально. Насправді ж, ні. Я кожного дня молюся за твою душу, як ти колись за мене, і вірю, що це має сенс. Можливо, колись настане такий день, коли їхня кількість зрівняється. Цікаво, як ти там. Але не можу про це думати, бо мене знову затягне у цей вир думок і почуттів, з якого так складно виринути.


Ти не знала мене таким. Здається. Мабуть, ти в принципі не уявляла, що я можу страждати. І в цьому є щось чисте, від тихої любові старшого покоління до молодшого, що живе у дрібницях, тож так рідко осмислюється. Коли я усвідомлюю, що з кожним роком йду все далі від того, яким був, що просто зростаю, змінююся, але не думаю так, як коли ти була жива, в ці миті повітря стає цементним, неможливо навіть здригнутися. Наче боюся, що ти можеш мене не впізати. Боюся, що цього листа пишу насправді не тобі, і не твоєму образу у мені, а самому собі...  Люблю тебе. Пам'ятаю.

Твій Сімка.

Мне нравится! Понравилось: 3
Пожаловаться
Комментариев (1)
svetaste    10.03.2018, 17:15
Оценка:  0
svetaste
7 років це багато для пам"яті...
Реклама
Реклама