Мабуть, найпривабливіша з усіх, з ким я зустрічався, познайомвшись у тіндері. Трохи молодша. Трудологік. Чарівна посмішка. Непогана фігура, їй би 8 сантиметрів зросту і взагалі була б візуальною мрією.
З одного боку, в нас суміжна сфера діяльності, з іншого - немає точних співпадінь хоч у чомусь. Взагалі складно довіряти людям, в яких немає яскраво виражених предметів ненависті чи гидливості. Як от лакриця, наприклад. Як можна довіряти людині, яка може просто час від часу її їсти? Не полюбляти, не ненавидіти, а типу посередньо. І мені здалося, що так у всьому. Але, сподіваюся, це таке бажання здаватися кращою, ніж є насправді.
Ловив невербальні знаки, що видавали її зацікавленість мною, але не так, щоб очевидні та постійні. В цьому плані, насправді, дивно, що я цікавий їй. Зазвичай її тип дівчат не звертають увагу на звичайних чуваків на штиб мене.
Ми просто невимушено розмовляли дві з половиною години у пустій мажорній кав'ярні. І мені сподобалося, що так пусто. Так зазвичай буває або дуже рано, або дуже пізно, або коли заклад тільки нещодавно відкрився і його ще не встигли забруднити своїми селфі та кривими руками. Тактичне прощання, повідомлення згідно етикету, що жива дісталася додому, дякую за чудовий вечір.
Її інтелект так і лишився для мене загадкою. Ну тобто він є. Але не так, щоб усі розумні жарти заходили, чи щоб було відчуття, що цінності співпадають хоч трохи.
В мене відчуття, що або вона от завжди така і це означає, що це досить пласка особистість, або, що я так і не розкусив її. І це та мить, коли хочеш побачити людину буденною, чого зазвичай так бояться на початку будь-яких стосунків. Мені не вистачає зовсім трохи, аби з'явилося бажання увійти до чужого життя. І мені так здається, що, як і минулого разу, це вирішиться за наступної зустрічі, буквально у перші кілька хвилин. Якщо звісно ця зустріч буде.