Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

28.04.18

28 апреля´18 11:10 Просмотров: 148 Комментариев: 0
Останні три дні я наче одна велика рана, що може народжувати і випускати з себе лише біль. Я прокидаюся, і моє щастя триває три з половиною секунди, потім я згадую про втрачений Рай і біль наповнює мене приблизно до межі, за якою починаєш ридати. Ну тобто я цілком нормально можу соціально функціонувати, але всередині в мені хаос. Так часто навіть чоловіки не думають про секс як я про свою втрату.
Вчора ходив з Льохою на Месників. Наважився відправити Надії те паскудне повідомлення, з того типу, після яких у 99% випадках обриваються усі контакти і лише у 1% розуміння та почуття дозволяють щось порятувати. Лишилося зібрати рештки її лахів та подарованих речей і листівок і відправити, не можу я жити із ними, бо вона наче скасувала їх значення, хоча я досі пам'ятаю усі моменти, коли їх отримував. 

Потім до мене приїхала Ксю, і я вперше побачив як дівчина плаче після оргазму, все ж таки вони надто чутливі істоти. Вона розуміє, що я десь не тут, що я страждаю і ніколи не покохаю її. А я аморальна падлюка. Треба таки це завершувати. Дарма я дав слабину і дозволив цьому відновитися. Вона надто багато страждала, аби тепер ще й від мене. Тож поки не пізно...
Сьогодні модно займатися самоідентифікацією. Типу я журналіст, який любить свою собаку, випікає пиріжки із буряком і мріє відвідати усі острови тихоокеансього басейну. Здогадуєтеся, яка основна самоідентифікація в мене? Я втратив Надію і не вмер - саме так я й відчуваю себе та виглядаю.

Теги: біль
Мне нравится! Понравилось: 1
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама