Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

05.07.18

4 июля´18 23:10 Просмотров: 155 Комментариев: 2
Ми розігналися до тієї швидкості, яку вже здатні хіба що підтримувати. Але як довго? Все розвалюється. Цей темп був таким захоплюючим перший час; був якийсь пік у 90-ті, майже ейфорія, як наближення соціалізму, другого "пришестя", бо вірилося, що прагнення та впертість здатні перевернути цей світ, побороти усі перепони, диктатури, несправедливості; все це на фоні свободи інформації та уявної відсутності кордонів. Але врешті ми всього навсього впали у страх тиші. Категорично не здатні мовчати, як і жити у тиші, при цьому ми взагалі не вміємо чути. Культура споживання загнулася, їй на зміну прийшла культура переживання. Ми більше не хизуємося речами, не вони роблять наш статус, а досвід та обставини, в яких ми були. На перший погляд непогано, але й бажання жити комфортно і мати телевізор в хаті у 60-ті не було чимсь огидним. Де блять шукати вихід у цьому сраному поцпоцпоцмодернізмі? Ви помітили як маніфести втратили свою магічну силу? Коли це сталося? Мені здається, це найсуттєвіше зникнення ХХ сторіччя.
Мне нравится! Понравилось: 2
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама