Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

13.09.18

13 сентября, 20:59 Просмотров: 34 Комментариев: 0
Я б сказав, що ретріт минув не дарма і перезавантаження таки відбулося, хоча й з гучним скрипом. Додати до цього віпасану, повз яку я пролетів цього року, бо мені відмовили у триденному курсі через вудсутність вчителя та гідної кількості досвіду, то взагалі можна свічку поставити, що я досі живий. 
Паша не поїхав, як і більшість менагерів. Здебільшого була лиш малеча, яка ще вчора закінчила огидну школу, але ще не зустріла світле студентське Завтра третьокурсника, коли ти сам можеш розпоряджатися грошима, які заробив, здоров'ям, яке ще не добив, статевими органами, що досі мурдував на самоті.
У цій жахливій однині, де немає жодної спорідненої душі, а лиш кілька не нудних адекватних людей, я вирішив дозволити собі трави та службовий роман. Дивлюся і думаю. От Олена, не дурненька, старша, субтильна, симпатична, із загадкою, самотня. Why not - як то кажуть пірнальники у людські душі. Хоча б два дні минуть швидше, і буде щось окрім моря, п'яного оточення з надто пласкими жартами та масної їжі. Але не так сталося, як мастурбувалося, і проблема менше в мені, а більше у дивних смаках Олени, коли тобі 34 і ти западаєш на трохи тугого дизайнера із животиком, двома дітьми та дружиною. Я з таким не здатен тягатися. Стоїчно відступив. Сів у тиші. Нарешті дочитав Добрі пісні про поганих дівчат. Мозок все інтерпретує про себе. Лізе Надія. Майже як в автора:

легені тримають чимало повітря

за відчуттями не користався більше ними на повну

тож десь всередині досі є частка тебе

яку я вдихнув щасливою 

Насправді, щоб захлинутися, достатньо дозволити собі третю підряд нереалізабельну надію.

Я сидів білья моря, слухаючи Ritual Spirit, сильний вітер не давав розкуритися погано скрученому косяку, дуже далеко беззвучно вибухав феєрверк, десь у місті, підсвічуючи білі хмари як авангард племені блискавок, що підходить вночі. Якщо ви колись бачили феєрверк з 30 кілометрів, знаєте, що час дивним чином розтягується-пришвидшується. 

Не уявляю, як можна було дожити до такого віку і продовжувати обсиратися на якихось дрібницях, при цьому витягувати якісь дуже важливі речі. Не уявляю, як можна бути таким снобом-мізантропом, але так залежати від людських емоцій. Це добре показав день після повернення до Одеси. Звісно, осінь рятує будь-яке місто, але є щось у цих обіймах людей, про яких ти ніколи не згадуєш поки випадково не стрінеш. Є щось у цій комунікації. Все ж таки, колишня робота це був рай для комунікативного інтроверта. Дуже не вистачає подібного місця та людей у столиці. Але поки що і вона прекрасна. У листопаді це скінчиться. Настане час розривати й розриватися.

Мне нравится! Понравилось: 2
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама