Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

15.10.18

16 октября´18 0:09 Просмотров: 89 Комментариев: 0

В Києві все більше смогу. Навіть у вихідні. З восьмого поверху на Золотих не видно нічого далі за Печерськ. Коли таке стається постійно, а осінь поглиблюється, то виникає відчуття наче всесвіт знову стикається, а все, чого ми не бачимо, перестає існувати, як у Лангольєрах.

Суть тікає від мене. Мчить щосили, наче дрібний злодій, який вперше зважився на вбивство. Ховається у тінях. Намагаюся загнати її у кут, або хоча б просто загнати. Вхопити і стиснути, як стискають медузу вмираючі моряки, перед тим як пірнути обличчям у це желе, як у Передчутті громадянської війни, де про молоко навіть і не чули, забули його колір і запах. Вислизає крізь пальці. Лишаючи у порах шкіри лише натяки, - як поштовий мікродозінг. Ці краплі не дають мені померти у відчаї, але це так далеко від будь-якого справжнього Розуміння буття.

Мне нравится! Понравилось: 2
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама