Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Сповідь

Отредактирована 14 октября´19 15:18 Просмотров: 112 Комментариев: 4
Мій любий, Сонечко не грiє, 
Коли тебе немає поряд –  
Десь там, за обрієм, де мрії  
Злітають в небо, сяють зорі  
Як діаманти в оксамиті  
Та в сонній вранішній блакиті 
Сам Місяць Сонце зустрічає,  
Думки мої. За небокраєм…  
Там, де твоя душа пречиста,  
Слова збираю я в намисто  
Коштовних спільних почуттів.  
Колись давно зреклась віршів  
І поклялася не писати  
В молитві Богу… Як не знати,  
Що покарання неминуче?  
Тримала слово. Вірш останній  
Вогонь забрав собі охоче,  
Забула рими. Спокій хоче  
Тримати й далі у полоні,  
Подалі від думок про тебе.  
Мовчала б, якби мала б волю.  
Навіщо нас з’єднало небо?  
Знайти й не втримати… Не час.  
У цім житті не буде «нас»,  
Пробач, я знов мовчати б мала,  
Та навіть слів тепер замало. 
Мне нравится! Понравилось: 4
Пожаловаться
Комментариев (4)
Отсортировать по дате Вниз
reesk    25.01.2020, 22:21
Оценка:  +1
reesk
коли ти цілуешь менє,
коли обіймаешь,
я бачу як сонечко йде,
до самого до небокраю...

...
Магу    25.01.2020, 22:37
Оценка:  +1
Магу
Ти ж моя радість) сам як ясне сонечко у полярну ніч))
Himik    14.10.2019, 13:30
Оценка:  +1
Himik
А фильм хороший )
Магу    14.10.2019, 15:16
Оценка:  0
Магу
Сказка?)
Реклама