Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

ОБЛИЧЧЯ КИЇВСЬКОГО РЕВОЛЮЦІОНЕРА

5 декабря´05 12:15 Просмотров: 495 Комментариев: 0
Завжди, коли останнім часом чую про колективний егоїзм та будівельний рекет з вуст чергового горе-забудовника, згадується мені зима 2004. Сніг, мороз, Майдан. І тисячі людей, який називали хворими, наркоманами, купленими…
Цікаво, що така ж ситуація повторюється вже за нової влади. Влади, яка прийшла через Майдан. І говорять подібні фрази люди, які у тих подіях брали не останню участь.
Тож, хто він – київський революціонер?
Сам факт київської революції, яка, поки що, не вилилась у новий Майдан, вже ні в кого не викликає суперечок. Адже, коли тисячі людей виходять під Київраду з вимогою припинити будівельне свавілля, розбивають наметові містечка перед будівельними майданчиками та перед міською радою, несуть в них цілодобове чергування, коли важко проїхати містом аби не побачити плакатів та прапорів на черговій «гарячій точці», де багатоповерхівку хочуть звести замість дитячого майданчика, спортивного майданчика чи просто оази відпочинку, нареченої у народі «зеленою зоною», поволі виникає упевненість у тому, що київська революція почалась. Коли люди від відчаю починають зносити будівельні паркани, а в цей час міліція та приватна охорона діють на кшталт загонів «Беркуту» 2001 – 2004, впевненість уже не зникає.
Київська революція почалась не сьогодні, не цього місяця, не в цього року. Вона почалась в той момент, коли заради прибутку корумповані чиновники стали роздавати до того недоторкані землі. Землі, які забезпечували функціонування всієї інфраструктури будинку, а іноді і мікрорайону. Вона почалась тоді, коли вперше на дитячий майданчик прийшли з парканом, замість гойдалок поставили баштовий кран. Вона почалась тоді, коли київська влада просто відмовилась спілкуватися з киянами, які тоннами направляли звернення до міського керівництва. Мешканцям Києва не лишалось нічого, окрім як вийти на вулиці. І тут знову виникає паралель з Майданом: використавши всі законні засоби та отримавши у відповідь чергове ігнорування та тиск, народ вийшов на вулиці аби довести владі – з думкою народу варто рахуватись.
Як і у ті гарячі листопадові дні, основою нашої революції є молодь. Молодь, яку давно звикли зневажати, до якої звикли ставитись зверхньо. Молодь, яка знову вийшла захищати свої права – право на житло, на нормальне довкілля, право на те, аби з її думкою рахувалися. На імпровізовані барикади вийшли жінки, матері, бабусі. Вийшли не для того, щоб ламати паркани. Вийшли аби відстояти свою землю. «На київську землю було дві навали», - казала одна з мешканок вулиці Білоруської, - «Батий, Гітлер, а тепер є і третя - Омельченка». Вийшли чоловіки. Вийшли діти. Майже кожна з точок протистояння увішана дитячими малюнками. «Не відбирайте у нас дитинство!» - саме така їх загальна тема. У наметах, як і в ті грудневі дні сиділи від мала до велика. Дивно було спостерігати у одному наметі людину у доброму костюмі та пенсіонера у старому пальті, хлопця з плеєром, звідки виринала чергова рокова композиція, та бабуся, яка ще вчора б сварилася на гучну та незрозумілу музику. Хто за станом здоров’я не міг чергувати в наметах - приносили харчі, чай, ковдри. Хто міг, допомагав грошима, проводив електрику, давав обігрівачі. Захист свого житла та своєї землі – справа загальна.
А в той же час, на цих людей нападали. Їх били, травили газом, тягали по судах, погрожували. Їх нищили морально та фізично. Чергування в наметі уночі, робота вдень, знову нічне чергування. Саме так жили протягом півроку і мешканці Малишка, і мешканці Білоруської. Захищаючи свої права вони були перетворені у очах Києва на «правопорушників», «колективних егоїстів», «будівельних рекетирів», «злочинні формування». На яку лише дезінформацію не йшли забудовники, аби зламати протестні групи.
Пропоную розглянути кожен з термінів окремо. «Правопорушник» - особа, що вчиняє адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Тож, виникає просте питання – як кияни, захищаючи свої права шляхом встановлення наметів перед будівельними майданчиками, вчинили правопорушення. І як тоді класифікувати дії Київради та забудовників, які у порушення низки законів не прийшли до цих мешканців, не спитали їхньої думки, отже, змусили їх вийти на вулиці.
Інший цікавий термін – звинувачення – «колективні егоїсти». Чи то, пан Кобринський, виголошуючи його на Київраді, не знав значення, чи просто припустився помилки, гадати не варто. Егоїст, простими словами - це той, хто думає про себе більше, ніж про інших. Тепер вдумаймося: як люди, які вийшли відстоювати прибудинкову територію, дитячі та спортивні майданчики, зелені зони можуть стати егоїстами? Вони ж захищають не виключно свій клаптик землі. Не виключно свою частину дитячого майданчика. Та й чому той дитячий майданчик захищають ті, у кого дітей або ще, або вже немає? А як тоді ставитись до киян, які захищають Солом’янський ландшафтний парк, сквер на Шулявці? Невже ці оази зелені потрібні лише їм? Невже лише мешканцям Пейзажної алеї потрібно, аби «колыбель земли Русской» лишилася недоторканною? Невже лише мешканцям центру боляче дивитись, як поряд зі Святою Софією виросте хмарочос? Та й саме сполучення «колективні егоїсти» викликає посмішку. Егоїсти, які зібрались у колектив, вже мають думати один про одного, виходячи з законів того самого колективу. Саме тому сам термін «егоїст» у цьому сполученні нівелюється.
«Будівельні рекетири», які не взяли жодної копійки з запропонованих забудовниками коштів – взагалі нонсенс. Мешканці Малишка, одинадцяти з яких присудили виплатити загалом півмільйона гривень за протидію забудові (яку, до речі, на час винесення вироку Київрада скасувала) відмовились від пропозиції «Української будівельної компанії» виплатити 1 000 000 гривень «на потреби кооперативів». Мешканці Білоруської відмовлялись від усіляких благ, пропонованих ТОВ БІК «НовоБуд». Тож, рекетири не лише не вимагають грошей, а й не купуються. Нонсенс. Як і загалом такі звинувачення.
Термін «злочинні формування» - яким все той же директор БК «КРОУН» пан Кобринський охрестив протестувальників з Білоруської, взагалі не може застосовуватись у цьому контексті. Організоване злочинне угруповання можна визначи¬ти як злочинне об'єднання осіб, що має здатність до розширеного відтворення актів спільної злочинної діяльності. Саме така здатність визначає особливу суспільну небезпеку цього об'єднання та відрізняє йо¬го від інших злочинних угруповань. Діяльність ор¬ганізованих злочинних угруповань у її масовому вияві становить основу одного з найбільш небезпечних видів злочинності — організованої. Тож, розрізнені протестні групи киян, які часто не мали чіткої внутрішньої організації, чіткого розподілу доручень, виникали стихійно в очах депутатів - забудовників стали ураз організованим злочинними формуваннями.
Тож, комплекс звинувачень, які повсякчас лунають з вуст забудовників, як бачимо, не мають під собою підґрунтя. А революція у Києві, за зразком відомої східної мудрості про собаку та караван, продовжується, поступово набуваючи обертів. Кожного сесійного у Київраді дня виникають ще сотні потенційних гарячих точок. А кияни нарешті зрозуміли – люди, які беруть активну участь у громадянських кампаніях та проявляють активну позицію на фоні безчинства київської влади – цілком нормальні. І захист Києва є загальною справою…

Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама
Реклама