Є імовірність, що видатний Кен Бьорнс почав знімати кіно лише тому що його батько одного вечора розплакався перед телевізором.
Мати Кена хворіла. І коли вона померла, то батько не спустив ані краплини суму. А потім просто розридався, переглядаючи документальний фільм. Чи змінився тієї миті батько Кена? Можливо. Чи змінився 12-річний Бьорнс, який сидів поруч? Та ми отримали чи не найкращого документаліста покоління через цю психологічну травму/одкровення звичайного підлітка.
Пожаловаться