Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

134.2020 Карантин. День п'ятдесят вісім

13 мая, 21:55 Просмотров: 70 Комментариев: 0

Я міг би – не рахується. Можливо – не рахується. Я намагався – не рахується. 

Просто береш і робиш. Якщо ні, отже ти не так сильно цього хочеш, як спати, відпочивати, тусити із друзями. Легше бічувати себе, ніж реально щось зробити. Трапив сьогодні на подкаст, в якому психолог розмовляє із пацієнтом. В нього якийсь серйозний розлад. Останні вісім років в нього постійно немає сил. Навіть якщо є бажання. Просто от немає сил. Це ніби так далеко і чужо, але сьогодні я прокинувся рано, повчив французьку, замерз від дикого осіннього вітру, сховав свою свіжопоголену макітру під ковдру і досипав дві години. Це було таке сильне відчуття апатії та пустоти, єдиним знеболювальним від яких може бути лиш сон, що місцями навіть стало моторошно. Мені потрібно працювати і часто отримувати відзнаку своєї праці. Мені потрібно бути необхідним. Мені потрібна апріорна повага. Знаєте, можна шукати це все, а можна просто робити щось неймовірно круто, на 20 голів вище за всіх інших, і отримувати все це просто так.

Теги: карантин
Мне нравится! Понравилось: 2
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама