Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Люди інтерпретують кожне твоє слово, кожен твій крок через призму свого примітивного політиканства і своїх страхів

Отредактирована 26 ноября´20 2:29 Просмотров: 58 Комментариев: 0

Не хотілося це ось так відкрито обговорювати, до останнього терпів і думав, що якось воно залагодиться. І деякий час дійсно все до цього йшло, але тільки я почав проявляти активність і інтерес ці люди знову про себе нагадали. Думав, що сьогодні усі все зрозуміють без додаткових роз’яснень, бо тут в нас більшість людей здогадуються про що йдеться. Інша справа, що людям зараз не до того. В кожного своїх проблем вистачає, карантин обмежує свободу усіх. Але є люди, які цим користуються, намагаючись підзаробити в цьому хаосі, от і зараз вони по своєму це все коментують. Багато про це розповідав і ці спроби контролювати, обмежувати і примушувати – це вже довершений факт. Було чимало цікавих історій, є багато доказів. Але такі вже часи настали, що нікому до цього немає діла, як хочеш так виживай.

Карантин, а ще я постійно розповідаю, що ці ”добродії й кроку ступити не дають, а останнім часом не дають й слова сказати (знову починається). Згадувати при цьому про окремих людей, які ніяк не залишать в спокої – це ніби то й нелогічно, але саме ці люди знову почали створювати чимало проблем. З однієї сторони сиди тихенько, а з іншої вони смикають і не дають спокою. Питають: що, як і чому? От і доводиться давати відповіді на ці питання. Люди дійсно думають лише про себе. От ти зробив крок чи навіть просто глянув, а вони одразу дивляться в яку сторону. Усе поділено і заполітизовано, усі слідкують один за одним. Щоб не дай бог хтось з кимось не заговорив, я вже не кажу про щось більше (обєднаються і обов’язково проти нас). От і інтерпретують кожне твоє слово, кожен твій крок через призму свого примітивного політиканства і своїх страхів. І це в кращому випадку, бо тут є не зовсім адекватні люди. Ніхто не може пояснити хто і що ними керує,  що і навіщо вони роблять. Чого я тільки не наслухався свого часу. І заганяй до себе (будеш зятя мати), і за кого ти себе маєш (не звертаєш уваги на нашу дівку), і кому яке діло… Я тоді ледве ноги пересував і думав як би це живим залишитися. Зараз те саме починається - треба його знову присадити, притруїти, бо дуже шустрий став. От розумієте: чи є сенсна такому фоні обговорювати такі дрібниці? Не знаю, але почав, то треба завершити. Бо люди дійсно часто ненавмисно прикривають свою невпевненість силь­ною любов'ю. Їм потрібо розібратися у собі і подумати, чого вони бояться, коли намагаються все контролювати.

Усе так далеко зайшло, що мусиш пояснювати хто, що і звідки це все. В кожного своє, хтось звик до колгоспних кріпаків і не проти повернути старі часи. Хтось за багато років на пів хаосу звик до революційної доцільності, якою ці люди на місцях прикривали свої дєлішки. Часто це щось середнє між ностальгією за минулим і новими політичними віяннями. Це відбувається не лише на психологічному рівні, а й межує з банальним криміналом. Усі розуміють, що відбувається, а дехто бере у цьому активну участь. Доходить до того, що людей змушують брехати і підігравати. І люди це роблять, бо бояться втратити підтримку, бояться помсти. Маніпуляції, шантаж і це навіть між близькими людьми. І багато хто дійсно все життя за­лишає себе у цих стосунках, вважаючи, що так і треба. Страждають, але терплять. Це ось ті несправедливість, нерозу­міння, недовіра і як наслідок обмеження простору і свободи. Так людину ламають і примушують підкорятися. Почуття власності у кожної людини дійсно про­являється по-різному…

Пожаловаться
skorovesna ограничил круг пользователей, которые могут комментировать заметку
Комментариев (0)
Реклама
Популярные заметки