Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

А ЭТУ Я САМА...

9 декабря´05 13:39 Просмотров: 288 Комментариев: 1
Нічна кішка або кішка-ніч.
Ніч темною кішкою стрибнула на дах. Вигнула спину. Навшпиньки обійшла димар, шкрябаючи залізну покрівлю кігтиками. Граціозно стрибнула на самісінький краєчек; сіла, огорнувши гнучким хвостом стрункі довгі лапки; підняла мордочку, настовбурчила вуса. Лишилася сидіти на карнизі наче статуетка з гематиту — чорна, блискуча. Тількі очі, жовті ніби розплавлене золото, невпинно рухалися, спостерігаючи за чимось чи кимось, видимим лише їй. Тиша…
Я прокинулась різко, несподівано. Тільки ось зараз дивилася химерний сон, і ось вже дивлюся на стелю. В кімнаті не темно, хоч за вікном панує ніч, — присмерково — у вікно моє світить місяць, пробиваючись крізь темні, з кленовими листками, завіси. Я встаю з ліжка і вихожу з кімнати, іду коридором і далі — на кухню. Навіщо? Я не знаю. Ще не знаю.
Жива темрява клубочиться по кутках. Я люблю ніч, але ця темрява відразлива і гидка. Я не боюсь її, ні. Вона лише гидка. Я проходжу повз неї, та вона чіпляється за низ моєї нічної сорочки своїм щупальцем. Вона хоче розтягнутися з кутка по всьму дому, але сама не може — для цього їй потрібен низ моєї сорочки. Та я зтрушую її щупальце і вона з огидним сичанням відповзає в свій куток. Бридка. Йду далі.
Я, певне, схожа на привида в своїй довгій білій сорочці, з розпущеним волоссям, неквапливою ходою. Цікаво: чи з”явилось моє відображення в дзеркалі, що висить в коридорі? Може я-справжня і досі дивлюсь химерний сон? Та я не буду вертатися, щоб перевірити. Це не важливо.
Заходжу на кухню і розчиняю великі вікна. Нічне повітря, духмяне, чисте і прозоре, огортає мене всю, наповнює кухню. Я вдихаю його жадібно, поквапливо, наче боюся, що воно от-от закінчиться, що мені не дадуть більше цієї п”янкої згуби. Мені здається, що я зараз легша за пір”їнку, що я нічого не важу і зараз злечу… Та лише здається.
Розчинене вікно пронизує гематитова блискавка. Мить — і вона сидить посеред кухні так само, як раніше сиділа на краєчку даху — огорнувши гнучким хвостом стрункі довгі лапки. І я згадую навіщо прокинулася і прийшла сюди. Все так просто!
Підхожу до холодильника і дістаю глечик молока. Так, саме глечик, із червоної глини. Саме в такому горщику можна зберігати молоко зіркової корови, яке п”є кішка-ніч. Наливаю молоко у глиняну тарілочку, ставлю на підлогу біля неї, відходжу і дивлюсь у вікно. Довго.
На зворотньому шляху гематитова блискавка затримується на підвіконні біля мого плеча. Ззавмирає на декілька секунд біля мого плеча, торкається моєї щоки холодним носом і злітає на дах. Я зачиняю вікна, прибираю глечик, тарілочку і йду в кімнату дивитись химерний сон про те, як кішка-ніч п”є молоко зіркової корови.
Темрява…
Пожаловаться
Комментариев (1)
Карса    18.01.2006, 11:59
Оценка:  0
Карса
Прикольно!
Я тоже люблю черных кошек и гематит...но чтоб вместе...не представляла..
Реклама
Реклама