Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Роздуми

10 декабря´05 20:54 Просмотров: 383 Комментариев: 13
Роздуми над природою людських почуттів. Що ми хочемо від своєї "другої половинки"? Здається мені, зовсім не їхніх проблем, скиглення і поганого настрою. І не їх смутку. І не їх плачу.. Чого ж ми тоді чекаємо?
Маркес казав: "Кохання - це твоє відображення в очах іншої людини" А чи не прагнемо ми знайти себе в інших? Знайти свої недоліки і впевнитися, що ми не єдині. І що є такі самі неідеальні луюди. І вони - навколо нас, живуть разом з нами. Живуть інколи гірше, інколи краще. Але живуть.
Довго думала, що для мене є кохання. В пам*яті виринали будь-які визначення, але потім виринало і їх джерело. А деж мої думки? А потім згадала оди лист, який отримала від хлопчика, що був шалено у мене закоханий. Так от він писав, що для нього кохання - це я і життя поряд зі мною. І нічог більше. При тому, що зустрічалися ми з ним півроку, сексу у нас не було, бо "він поважав мій вибір". А ще за цей період я встигнула 5 разів його покинути і 4 рази повернутися. Так що для нього було кохання? Я? Ні, його страждання,. приниження і біль. Тільки зараз розумію, що був він справжнісіньким мазохістом. І одразу інша думка. Я що, садист????
А виходить, що так! Я ж його півроку мучила і, що найцікавіше, отримувала від цього задоволоення. А що у мене зараз? Зараз я взагалі не знаю, чи є стосунки? Був у мене приблизно такий діалого із моїм хлопцем:
-- Сонечко, ти мене кохаєш?
-- Авжеж, ти ж знаєш!
-- А за що???
-- Нууууу.... Ееееммммааа.... Не знаю...
-- Як це так, зовсім не знаєш?! А я думала...
-- Ні, знаю. Я кохаю тебе за те, що я тобі потрібен і ти без мене не можеш..
Як ви думаєте, що я тоді подумала? А подумала я: "Вау, кльово! Тоді він від мене не піде!" А зарз знаєте що думаю? "Сволота! А як же моя особистітсь? Де мої особисті якості? Та тільки у мене є подруги 4, яким ти подобаєшся і які, якщо з тобою зустрічатимуться, теж не зможуть без тебе! Ти не любиш мою унікальність!"
І тут, шановне панство, не сприйміть мене як зазнайку. Я просто щиро впевнена, що кожна людина унікальна. І хай вона буде звичайним хробаком, на якого не шкода наступити, якщо змусять обставини. Але вона унікальна. Може у неї тіло довше ніж в усіх, може три нирки і т.д., але щось унікальне в ній є. А те що вона стала хробаком, то вже не моя проблема. Так, щось я від теми відійшла.
Стала думати далі. (Не дуже корисний процес, бо інколи доходиш невтішних висновків) А чого ж я хочу? І зрозуміла. Хочу знати, що я комусь потрібна і він без мене не може. А хто ж тоді я? Така сама сволота. І усі люди такі, тільки одні це приховують, а інші - ні.
Висновок: Людські стосунки настільки заплутані у своїй примітивності, що мені в них розібратися не під силу. Отже почекаю, поки подорослішаю і тоді думатиму далі.
Пожаловаться
Комментариев (10)
Отсортировать по дате Вниз
Нео21    12.12.2005, 13:56
Оценка:  0
Нео21
жизнь без внимания....к себе,к своим состояниям...людям,друзьм,любимым .....это как песок сквозь пальцы
Greeny_girl    12.12.2005, 13:56
Оценка:  0
Greeny_girl
Життя взагалі схоже на пісок. Кожного разу як ти намагаєшся вихопити дещицю щастя, воно просипається у тебе крізь пальці. Якщо декілька піщинок затримається - то це тільки через сльози, що ти їх тільки-но витерла.
Нео21    12.12.2005, 13:51
Оценка:  0
Нео21
зачем пытаться определять (загонять),чувства в какие-то рамки??? все равно мы этого никогда не поймем...достаточно просто БЫТЬ с тем,кто тебе нравится..
Ole-G    10.12.2005, 23:39
Оценка:  0
Ole-G
Якщо Ти будеш чекати, щоб стати дорослою, для того, щоб навчитися думати, Ти дуже розчаруєшся. Дорослі про то, що Ти зара думаєш, не думають.
Тож розслабся і ліпше думай зараз...
Від Тебе, бачу, ця звичка ніколи не піде...
Роман_Андреевич    10.12.2005, 21:19
Оценка:  0
Роман_Андреевич
...
Роман_Андреевич    10.12.2005, 21:02
Оценка:  0
Роман_Андреевич
а що можна хотіті від другої половинки? Головне, щоб вона була...
Greeny_girl    10.12.2005, 21:02
Оценка:  0
Greeny_girl
Ні, це фарс. Театр абсурду
Реклама