Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Сьогодні в мене натрій на вірші Віталія Іващенко....

11 декабря´05 1:22 Просмотров: 1554 Комментариев: 3
***
Чи є енергія кохання? І чи однакова вона У юні роки, на світанні, При сивині, на схилі дня? Одним дано в сім'ї єднання, В ім'я дітей короткий спів, Без романтичного зітхання, Без пестощів і теплих слів. А є любителі розваги, Кохання їм - як гра в футбол. Нема ні шани, ні поваги, Аби скоріш забити гол. Та є у світі чисті душі, Яким любов - то смисл життя, То стимул осягнути суще, Створити рай із небуття. Роками можуть буть самотні, Здоровий глузд їм доріка, Зникають тижні у безодні, Душа чека когось, чека. Немов стискається пружина Фантазій і солодких мрій, І раптом з 'явиться людина, Яку чекав. Відкрийся їй, До того йшло. Це ваше свято, Кохай без меж і берегів, Любові не бува багато, Дай, Бог, вам ніжності й снаги. Якщо у когось є вагання Чекать любов чи не чекать, Як є енергія кохання, То прийде час її віддать.

***
Людей я відчуваю по очах, Вони мені, як вікна в інші душі. Та іноді відвести погляд мушу, Бо бачу в них таке, що просто жах.
Так сталось, так судилося мені -Поміж чужих очей твої зустрів я. Під серцем ворухнулася надія -Щось рідне я побачив в глибині.
То відстороненість від світу суєти, Уважний погляд на людей, на себе, Тривожний сум забутої мети І повсякденна ніжності потреба.
Спочатку ти не бачила мене, Дивилась, але зовсім не сприймала, Душа твоя мене не відчувала, Здавалося, що так все і мине.
Можливо це здалось, а може й ні -Мене помітила, і погляд потеплішав, Ти стала і рідніша, і миліша, Є мріяти про що тепер мені.

***
Подій в житті не так багато, Тому живем передчуттям, Воно і стимул нам, і плата, Реальність трохи хитрувата, В якій господарюєш сам.
Якщо життя сприймаєш легко, Яким воно би не було, Якщо фантазії лелеки Літають високо й далеко, То не затьмарити чоло.
Немає меж наївним мріям, Прекрасне їх передчуття. Чи будуть ще які події, Передчуття дає надію, І в тому бачу смисл життя.

***
Зустрілись. Привітались щиро й чемно. За кожним роки, сім'ї і діла, Свій шлях у кожного. Та не даремно їх доля несподівано звела.
Уміють працювати і кохати, Та перше є, а другого нема, Тому у душах - наче в пустці-хаті, Що наскрізь проморозила зима.
Аж ні. Зустрілись очі. Слово, друге... Лучинки хтось у грубі запалив. Пішло тепло... Неначе стріли друга, Що знав тебе, але далеко жив.
І виника довіра - знак сердечний, І очі світяться, і в'яжуться слова, Все, що говориться, цікаво і доречно, Теплішає душа і ожива.
І виявляється - під сподом втоми
Є джерело любові і бажань,
Є ніжності незайманої схрони,
Що розкриваються без сумніву й вагань.
Ніхто й ніщо не спинить ці потоки Цілунків, пестощів і найщиріших ласк. Цим почуттям відвертим і високим Не треба ні пояснень, ні прикрас.

***
З роками клопотів неволя Бажання зводить нанівець, Здається, що ось-ось кінець, І раптом посилає Доля Прекрасну зустріч. Боже мій! Яке нас огортає свято! Душа стає немов крилата, Тремтить в передчутті подій. Таких фантазій в юні роки Не знали ми. В нас не було Бажань гарячих і високих. Нас зводить з розуму тепло І ніжність бажаного тіла. Вся соромливість відлетіла, І як священний ритуал Знімаю з тебе я одежі. Сьогодні ти мені належиш, А я тобі. Грудей овал І ніжні губи, плечі, руки... Як після довгої розлуки Для себе відкриваю я Твій аромат, твоє ім'я І пристрастей гортанні звуки. Ми вистраждали свято це, За нього плачено роками, Прекрасне диво стало з нами, І в радість нас потік несе. Дай Боже, кожному із нас, Не дивлячись на час і роки, Відчути пристрасті високі, Коханням зупинити час.

***
Не увертюра це в любовнім дійстві, Це - сенс інтиму, насолода й смак, У ніжних ласках суть душевних істин, Інтелігентність, вишуканість, такт.
Коли душа дозріла до любові, В передчутті замріяно тремтить, Вуста змовкають, погляди, долоні, Цілунки починають говорить.
Найтяжче, найщемніше - перший дотик, Він скаже - чи ти бажаний, чи ні, А потім непомітно тануть роки, Нам вісімнадцять. Наче уві сні, Який ніде й ніхто крім нас не бачив, Жага бажання повнить через край, В полоні насолоди тіл гарячих Ми відчуваєм - є у світі рай!
Блаженства ніжностей не зупинити, На злеті нас свідомість полиша, Зливаються тіла в прекрасній миті, Бо більше ласк не витрима душа.

***
Я стільки думаю про тебе їв сни свої зову тебе, Неначе ти - душі потреба Дарунком послана з небес. Акумулює ніжність серпе, Бажання в ньому тихо сплять, І пестощів чутливих рать Чекає поки сон минеться. З тобою можемо розкуто Прорвати греблю почуттів, Без комплексів і зайвих слів У море пристрастей пірнути, Забути хто є ти і я, Буття перетворити в ніжність, Відчути в насолоді вічність -Це мрія стомлена моя.

***

Давай-но я тобі поплачусь, Бо так втомився сильним буть, Втомився пильнувати вдачу. З тобою хочу все забуть, Немов дитя заплющить очі, Відчути ніжності твої. Для тебе я - маленький хлопчик, То ж поцілуй і пожалій, І приголуб неначе мамця, Моєму серцю втіху дай. Яке то щастя, що вертаться Хоч зрідка можемо у рай.

Пожаловаться
Комментариев (3)
Отсортировать по дате Вниз
Вождь    11.12.2005, 10:04
Оценка:  0
Вождь
Да, и вот ещё что: поменяй "натрій" на "настрій"...
Pink*Panther    11.12.2005, 10:04
Оценка:  0
Pink*Panther
%)
Вождь    11.12.2005, 10:03
Оценка:  0
Вождь
Как много может сделать человек!
Он может радость в муку переплавить,
Росток любви он может обезглавить
Сомненьем мефистофельским навек.
Зачем любить?
Ведь радость преходяща.
Всё кончится. Уйдёт в небытие.
А неудобств! Какой-то глаз следящий.
И тайны встреч. Но почему? И где!
А если вдуматься, мы – браконьеры:
Крадём себя у собственных детей,
У близких, у друзей и у карьеры,
Желаньем разорвав цепь скучных дней.
Да, может быть. Оспаривать не буду.
Сомненья мучат? Душу не не
Реклама