Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Чуваки! Читайте и плачте)

18 декабря´05 20:03 Просмотров: 383 Комментариев: 0
Итак. наконец сподвигнулся хоть что-то написать! Тока оно на родном (не мне) языке.

Ці три нариси – ніщо інше, ніж проста фантазія на тему нашого майбутнього, де для людей не залишилось нічого святого. А замість них постало те, що навіть у той момент як ви це читаєте, передається із рук в руки у кабінетах, офісах та на вулиці. Простісіньки конверти, з дуже цінним начинням! Не ручаюся, що воно так і буде, проте як казав Лесь Подерв’янський – „Всякі случаї бувають!”


Нарис конвертний – екзаменаційний

„Екзамен. Проблеми. Нерви”. Е.П.Н. Саме такий напис виднівся на портфелі Михайла. Про це все було не про нього! А й дійсно, чого в наш час екзаменів боятися – вже все за все......
-...Тягніть! – Наче блискавка пролунав голос екзаменатора. Що робити – треба тягнути! І Михайло витягнув... із кишені... цілих три... конверти! Та ще й трохи пошарудів ними, показуючи наявність у конвертах....відповідей на всі запитання.
-А тепер ви! – Не вагаючись відповів хлопець. Екзаменатор одразу ж спітнів. Рідко побачиш такі хвилювання у житті людини – таке буває лише на вступних іспитах! Все ж, набравши повітря, професор витягнув один за конвертів. Розгорнувши папір, на обличчі екзаменатора виникло здивування в перемішку з деякою досадою.
-Отже! – посміхнувся хлопець – відповідайте: так, чи ні... або можете взагалі тягнути інший конверт. Тільки. Гм. Кількість балів буде нижчою!
-А можна подумати? – Тихо запитав професор.
-Ну добре. Думайте.

.................Через п’ять хвилин професор дрижаче рукою запхав конверт собі в кишеню, зі словами – Беру.
- От і молодець! – Похлопав його по плечу абітурієнт. – То що, мені п’ять?
- Угу. – Ніяково відповів професор
З кабінету вийшли двоє: вже точно майбутній студент та професор. Останній звернувся до абітурієнтів – Я зараз вийду на пьять хвилин, а потім ми продовжимо.
Екзаменатор вийшов на вулицю. Зайшов за будівлю університету. Запалив цигарку. А після – витягши з кишені товсту пачку м’ятих конвертів, перерахував їх начиння. Так. Ще декілька прийомів і можна купити нову квартиру. Все таки добре проводити екзамени у ці спекотні літні дні!


Нарис конвертний - амурний

Отже. Один конверт пішов на таксиста, щоб швидше доїхав до ринку. Два конверти пішли на те, щоб декілька людей у черзі посунулось. Ще один був переданий продавцеві квітів, щоб той продав дійсно гарні рози. Так.... Залишилося лише три конверти. Один піде на те, щоб Вона мене поцілувала. Другий – щоб розмовляла зі мною. А третій, щоб вона зі мною... хм... треба було взяти ще один конверт – щоб таксист до дому мене відвіз... хоча і так зійде – пішки пройдусь!
Він так і летів на зустріч з Нею. Він хотів Її... а вона цілком могла хотіти Його... за конверти! Прогрес = хороша річ.
О! А ось і Вона. З ідіотською посмішкою хлопець вручив Їй папір. Дівчина спритно розвернула усі три і прочитала записки, які лежали разом з...... лібідо хлопця. Записки мовили: „Поцілуй мене”, „Розмовляй зі мною”, „Переспи зі мною” Якось дивно посміхнувшись, Вона дістала зі своєї сумки два конверти і кинула їх Йому. Хлопець також розгорнув конверти. Разом з... дівочею красою він знайшов дві записки: „Облиш мене!” і „Не кохай мене”. Побачивши, що Він прочитав написи, дівчина помахала йому на прощання і пішла геть.
Хлопець підрахував гроші у конвертах, після чого радісно побіг до дому. Все це точно повинно було покрити витрати хлопця на цю стерву!



Нарис конвертний – ацький

...Сотона посміхнувся смертному своєю ікластою посмішкою:
-Отже ти хочеш продати мені свою душу?
-Звичайно! – Відповів товстенький Дядько, зручно вміщуючись у крісло навпроти Сотони. – А то тут така справа – до мене вже вчетверте приходить Смерть, а я за звичкою даю їй конверти, щоб мене не забирала. От я і вирішив – моя душа все одно до вас потрапить, так я вам зараз її продам, а сам буду вічно жити на землі! (Дурні ці смертні! – Подума Сотона – як це вони собі уявляють – душа у Пеклі, а самі вони на землі?! Це ж абсурд!)
-А що ж ти за душу свою хочеш? – Відійшов від своїх думок демон.
-КОНВЕРТИ!!!! – Якимось маніакальним голосом крикнув Дядько. – І стільки, скільки ні в кого немає!
Сотону зовсім не здивувала така відповідь, проте дечим його засмутила. От раніше часи були – романтика! Одному любов, іншому – маєток, а третьому взагалі – безсмертя. Було діло, що гроші просили... але ж не в конвертах! Єх ця дурна цивілізація. Кожен другий, хто потрапляв до пекла цими днями обов’язково прохав про конверти!
-Ну добре. – Голосно промовив володар Пекла. – А зараз я розповім тобі про процедуру передачі душі! Ти береш документ про передачу душі, а потім підпи.............
-....Хвилинку! – Перебив його Дядько. – А морже обійдемося без всяких документів? – Після чого безцеремонно кинув перед Солоною біленький конверт. Принц Пекла декілька хвилин подивився на конверт, після чого зі злобою крикнув – Не можна так!
-Точно не можна? – Запитав смертний і кинув ще одного конверта. Це ще більше зачипило Сотону!
-Та зрозумій же ти, дурний смертний, без своєї крові ти НІКОЛИ не продаш свою душу!!!
-Чому ж ні? - За цієї реплікою почулося шарудіння – це впав третій конверт!
-ТИ ІДІОТ?! – Розлютувався Сотона. Йому на хвильку самому стало цікаво як це – він, найбезсоромніша істота, і не може прийняти цілих три хабаря!
-...І справді. – Пробормотів Дядьдько. – Тут же три конверти! ААА! Бог любить трієцю, а ви ні? Так ось вам ще конверт!
-.................................................................................................................. – Демон навіть не знав, що відповісти! Голосно вилаявшись, він зтиснув Дядька в руці і викинув його назад у світ живих.
-Чорти! – Крикнув Сотона. – Викиньте ці конверти в топку... до інших!
І от, по Пеклу пройшло великий ганебний марш – чорні-чорні чорти нісли цілу гору біли-білих конвертів...



Яблочков Михайло (МихХОЙ)
Пожаловаться
Комментариев (0)
Реклама