Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

З ЖИТТЯ ДЕРЕВ І ЛЮДЕЙ

22 декабря´05 20:45 Просмотров: 678 Комментариев: 6
Я маю змогу бачити його, ледь виглянувши з вікна власної оселі.Особливо добре його видно з кухні.Він—це...звичайнісінький пень.Все, що залишилося від дерева,—може, липи, а може, осокора чи клена.Не знаю, яке дерево жило у подвір”ї дитячого садка і кому та чим воно заважало, але зараз від нього залишився лише приземкуватий шмат.Старий, майже трухлявий пень, у якому давно немає життя.Проте життя вирує навколо нього.Це теж можна спостерігати кожного дня—варто лише визирнути через скло.Щодня я мимоволі стаю свідком життєйських сцен, які відбуваються біля того, що колись називалося гордим словом ДЕРЕВО.Отакий несподіваний театр в центрі Івано-Франківська.
Одного разу сюди прийшли закохані.Незрозуміло чому місцем свого побачення вони вибрали якийсь прозаїчний пеньок, проте, напевне, їм було все одно, де здибатися,-- під тропічними пальмами чи ось тут, на невеликому пустирі, біля залишків життя.Головне, аби бачити один одного...Не знаю, хто як, але я їх розуміла.Принаймі, їм тут ніхто не заважав.Спочатку хлопець і дівчина, палко цілувались, рядочком повсідавшись на гладкій поверхні імпровізованого велетенського крісла.Потім вони довго щось з”ясовували.Дівчина тріпнула непокірними кучериками і вперто підвелася з пня, хоч хлопець намагався втримати її за руку.Напевне, посварилися.Або ж підсвідомо перевіряли на міцність почуття один одного.Старий пеньок був тому свідком.Може, мав і пораду якусь для молодих-недосвічених.Жаль, говорити не вмів.Та й хто би його, трухлявого, слухав?...Він тільки мовчки спосерігав, як закохані довго з”ясовували стосунки—гаряче і навіть бурхливо, а потім... все одно взялися за руки і пішли геть.Пень залишився.
А якось туди прийшли два...хм...бомжі не бомжі...особи, м”яко кажучи, соціально неблагополучні.Цього разу на пеньку влаштувалася імпровізована...перукарня.Не смійтеся:один чолов”яга приніс із собою ножиці ( їх з другого поверху видно не було, але можна було про те здогадатися ) і влаштував для свого товариша такий собі сеанс краси.Пеньок мовчки зносив ту наругу:називаючись при житті гордим словом ДЕРЕВО, зараз він мусив слугувати в якості перукарського стільця і терпіти навколо себе залишки бомжівської зачіски доти, доки їх не розвіє вітер.Безпритульні недовго товклися у мене під вікнами—було холодно, і сеанс супермодної стрижки пройшов у експрес-режимі.Пеньок знову залишився сам.До наступного разу.
А ще сюди особливо часто прибігали діти.Отакі собі безтурботні дітлахи, яким ще зарано було задумуватися над сенсом життя і яким було байдуже до політичної ситуації в країні чи що там сказав Президент під час телеефіру із українськими студентами...Діти просто хотіли бавитися—а насправді ненавмисне повторювали доросле життя у своїх іграх.З дітьми пневі було найцікавіше.Він забував за свої старі рани, причинені йому ще за життя погодою, неохайними псами та бешкетниками-хлопчаками, і залюбки включався у гру, хоч діти навіть не здогадувалися про це.Якби здогадалися—напевне, повтікали би,--адже живі пеньки існують тільки в казках, чи не так?...Пень на деякий час перетворювався то на казкове морське судно, яке розсікало води світового океану і мандрувало до невідомих берегів, то на космічний корабель, який підкоряв незбагненні світи, чи навіть на машину часу.Але найбільше старому пенькові подобалося, коли діти, втомившись від всієї тієї біготні навколо нього, всідалися на його нерівну поверхню, аби відпочили ноженята, і розказували один одному свої дитячі історії.В такі моменти пеньок намагався...хм...намагався не дихати, аби не порушити дитячий спокій і не злякати казкової атмосфери, яка панувала тут, в одному із закутків душного міста, хай і на короткий час.Найважче для того, хто ще вчора називався деревом, було тоді, коли діти розбігалися по домівках, і він...знову залишався сам.Тоді пенькові дуже хотілося простягнути вслід дітлахам свої руки-віття, але...їх просто не було, цих рук...
Частенько сюди навідувалися і вже старші хлопці.Теж школярі, але сюди вони приходили не про подвиги у дорослому житті помріяти, а тихцем від батьків викурити цигарку і спробувати пива.Тут вони у власних очах ставали дорослішими.А в пенька...боляче стискалося те, що можна було би назвати серцем, але він тільки мовчки спостерігав за невмолимим процесом подорослішання чужих дітей.Хлопці дорослішали у пня на очах, але все одно він не вважав їх поганими—тут вони довіряли один одному і свої хлопчачі таємниці, які ненавмисне чув і наш пень.А в цих таємницях жили і неслухняні дівчата, які не тільки не хотіли давати списувати, але і на побачення зухвало не приходили...
Настала зима.Пеньок припорошило снігом.До нього мало хто вже навідувався—який сенс було приходити сюди, коли можна було сховатися у теплих затишних домівках.В такі моменти пень заспокоював своє розтривожене людьми єство і впадав у сплячку аж до тепла.І йому снилася весна, і бешкетливий весняний вітер, і небо голубе з прожилками невагомих хмарок, і травичка навколо—зелена-зелена-зелена трава...Тобто, те, що існувало у його житті, як він був ДЕРЕВОМ.Уві сні пень теж думав.Думав, чи прийдуть до нього наступного року ті два чоловіки, яким немає де жити, і як виростуть дітлахи і чи захочуть бавитись біля нього у моряків чи космонавтів...А двоє закоханих наступного року прийдуть сюди вже з дитячим візочком.І подорослішають...і прийдуть...і привезуть сюди на прогулянку нове життя...А от дерева, яке колись тут росло, вже не буде ніколи...



Пожаловаться
Комментариев (6)
Отсортировать по дате Вниз
Полiнезiя    23.12.2005, 09:08
Оценка:  0
Полiнезiя
гарно пишеш)))
Байкер_Ледi    23.12.2005, 09:08
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Та я знаю свої помилки, як облуплена...)))
Tom_Cat    23.12.2005, 00:01
Оценка:  0
Tom_Cat
Життя та вічність...Вони завжди поруч, хоч за метушнею повсякдення ми часто забуваємо про це. А шкода. Як би частіше думали, може були б добріші та відвертіші?
Байкер_Ледi    23.12.2005, 00:01
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Не думаю.
Yetti  (аноним)  22.12.2005, 21:41
Оценка:  0
Yetti
З того, як ти написала, мені здається, що з усіх, хто був біля "мертвих" (як в тебе написано) залишків дерева, саме цей пень - найбільш живий!
Байкер_Ледi    22.12.2005, 21:41
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Так.Він просто спить.Але ж ми цього не розуміємо.На жаль, ми не ДЕРЕВА.Розумієш?:)...
Реклама
Реклама