Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

Вранішні роздуми

25 декабря´05 10:32 Просмотров: 572 Комментариев: 10
Інколи ми самі не помічаемо, як заплющуємо собі очі. Ми просто живемо з напівзакритими повіками. Нікого то сильно не хвилює, бо так маємо змогу захичщати свої бідні очі від відтру, дощу або сонця. Але це все відмовки – ми захищаємо очі від правди. Хто може сказати, що завжди відвертий із самим собою? І що це є: самообман чи справжнє нечітке усвідомлення усіх складових цього рівняння? Коли мені задали це питання, я одразу ж відповіла: “Я із собою завжди відверта!”А потім зрозуміла, що не завжди. Я згадала, скільки усього я подумки вирішила стосовно тієї людини, і потім зрозуміла, що то усе маячня. Що я знову з ним бачитимусь, що знову робитиму вигляд, що він мені байдужий, адже я знаю – він вдячний своїй дівчині, а це сильніше за кохання. Можливо ми станемо приятелями. Ми ніколи один одного не рятуватимемо. Ми просто будемо. Але я вже з першої зустрічі знала – він мені не по зубах. Я могла б змусити його захотіти мене – це всеодно байдуже, бо він лишиться байдужим. А я ні.Не навчилася я душити свої симпатії в зародку. Не навчилась... А шкода.
Навіщо нам симпатії? Що вони дають нам? Я ще жодного разу не бачила, щоб кохання було безболісним.
І чому майже усі релігії продають нам думку, що життя – це страждання? А якщо я не хочу страждати? Якщо я не хочу нести хрест?
Мені розповіли чудову притчу:
... Йшли пустелею два мужчини. Обидва мали хрести на плечах. Один йшов тихо і спокійнол ніс свій хрест, а другий весь час просив Бога зробити його хрест меншим, бо йому так важко, так боляче. Так вони і йшли. Кожні 2 – 3 роки Бог робив хрест цієї людини меншим, аж поки він не перетворився на нагрудний хрестик. Але цей чоловік все одно скиглив. Одного разу ці двоє підйшли до дуже глибокої ущелини. Чоловік, що тихо ніс свій хрест, поклав його поперек ущелни і перейшов. А другому не було чого покласти...
Пожаловаться
Комментариев (10)
Отсортировать по дате Вниз
Ole-G    25.12.2005, 16:38
Оценка:  0
Ole-G
Для Живої 2:
- Одна людина сказала: "Ліпше най мене періодично обдурюють ніж взагалі нікому не довіряти"
- Закон Мерфі (на просторах екс-СРСР більш відомий, як "закон підлости"): "Якщо що погане може трапитись, воно обов'язково трапиться"

Я не завше вірю словам "авторитетів", але в тих двох фразах щось таки є....
Ole-G    25.12.2005, 16:34
Оценка:  0
Ole-G
Для Живої (добре, що не мертва :-):
Звісно, зручно замикатись у собі та чекати тільки найгіршого, але навряд чи після того до тебе прийде щось добре.
Звісно, зручно бачити під кожною яскравою обгорткою лайно, але навряд чи так можна скуштувати щось інше опріч лайна.
Звісно, можна це все пояснити "такою породою людей", але якщо так все пояснювати, то будь-яка розмова втрачає який-небудь сенс.
Живая_    25.12.2005, 16:19
Оценка:  0
Живая_
Для ОлеГа спешиали:

Знаеш, есть такая порода людей - трусы. Я к ним отношусь. Аленка, возможно, тоже. Они боятся чувств, особенно позитивных. страшно нарваться опять на разочарование, на пустоту, на гадкую конфету внутри красивой яркой обертки. потому для этих людей лучше всегда знать, что они жрут дерьмо, чем потом в надежде раскрыть цукерку и понять, что там все то же дерьмо. Они в итоге исключают позитив из своей жизни. Это нормально. Это просто такая порода.
Ole-G    25.12.2005, 12:10
Оценка:  0
Ole-G
1. Є й інша притча:
"Жив один чоловік і йому здавалось, що його життя сповнене лише одних труднощів, вирішити які йому було не під силу. Тоді він звернувся до Бога, кажучи: "Господи! Той хрест, що Ти поклав на мої плечі, занадто тяжкий для мене. Ось Тобі він! Прошу Тебе, дай мені лекшого"
Тоді Господь повів його до одної своєї кімнати. Там було купа хрестів. Він сказав чоловікові: "Вибери собі той хрест, що Ти зможеш нести".
Чоловік на радощах кинув серед них свого хреста і заходився шукати.
Ole-G    25.12.2005, 12:09
Оценка:  0
Ole-G
2. .. собі іншого. Проте ніяк не міг був його вибрати. Йому постйно траплялись то тяжкі, то незручні хрести. Довго він шукав, і нарешті знайшов. Він сказав Богові: "Господи! Я знайшов той хрест, який мені підходить, дякую Тобі!", а Господь відповів: "Так це той самий хрест, з яким Ти прийшов до мене"...

Всі ті страждання, вони всі Тобі під силу. Головне не тікати від них у самообман, як деякі роблять, а приймати зі спокоєм у серці. Адже ж нема страждань без радости, чи не так?
Ole-G    25.12.2005, 12:09
Оценка:  0
Ole-G
3. Чому Ти весь час намагаєшся контролювати свої почуття. Мало того, у мене склалось враження, що Ти пробуєш себе контролювати у позитивних емоціях, а в негативних не маєш стримання. Хіба нє?
Ось поглянь, то, що вчора трапилось - Ти й розписала й накрутила, пробуєш вилити це з себе. Але коли маєш до когось симпатію, то жорстко її пробуєш її душити, хоч і "не навчилася".
Чи не нагадує це Тобі удари головою об стіну в надії, що колись її проб'єш?
Плюс    25.12.2005, 11:25
Оценка:  0
Плюс
Помню как-то на психологии сказал преподаватель, что в любви всегда кто-то любит, а кто-то позволяет себя любить...
Greeny_girl    25.12.2005, 11:25
Оценка:  0
Greeny_girl
Нажаль це так
Живая_    25.12.2005, 11:05
Оценка:  0
Живая_
Плагиатчица... но прощаю)))
Greeny_girl    25.12.2005, 11:05
Оценка:  0
Greeny_girl
Я ж тебе одразу попередила, що займаюсь плагіатом ))) я чесно зізналася ))
Реклама
Реклама