Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

СТОЛИЧНІ ВИБОРИ – 2006: ОМЕЛЯ FOREVER???

5 января´06 19:49 Просмотров: 535 Комментариев: 2
В кінці березня 2006 Київ вперше обиратиме вже 120 представників у міський парламент. Вперше буде обирати вже за новим принципом – партійним. Звичайно, такий стан речей викликав багато різни х думок. Деякі вважають, що просто позбавлені можливості обрати свого депутата, інші впевнені у перемозі над корупцією, яка часто супроводжувала мажоритарні вибори. Та ситуація значно складніша, ніж може видатись на перший погляд.

Демократичний устрій передбачає як основу свого існування жорсткий розподіл гілок влади – представницької, виконавчої та судової. Саме таким розподілом більшість розвинутих країн борються з корупцією, зловживаннями, відстоюванням корпоративних та власних інтересів можновладцями. У той же час, устрій феодальний передбачає єдиного пана, уособлюючого і парламент, і виконавчу
структуру, і суд. Одного феодала, міцно тримаючого у руках всю вотчину, феодала, який карає чи милує виключно сам.

Візьмемо на себе неабияку сміливість заявити, що саме феодальний устрій сьогодні у столиці України – місті, яке породило Революцію на граніті та Майдан.

Здавалось би, яким же чином такий стан речей міг зберегтися до сьогодні, враховуючи євро інтеграційні процеси, місцезнаходження України тощо. Але факт лишається фактом.

Феодал чи ні?

Діючий міський голова Олександр Омельченко, мабуть, все таки непересічна фігура в новітній історії. Посівши своє місце в серпні 1996, він протягом вже майже 10 років є беззмінним керівником міста. Міста, яке, маючи статус столиці України, за 10 років мало пройти неабиякий шлях розвитку, перетворитись на могутній мегаполіс, відображати велич і силу країни. 10 років Олександр Омельченко править містом. Саме править, оскільки перебуває на кількох посадах одночасно. Взявши будь-яке рішення Київської міської ради одразу наштовхуємось на підпис: “Київський міський голова О. Омельченко”. Дійсно, згідно Закону України ”Про столицю України – місто-герой Київ” Олександр Омельченко одночасно є і міським головою – виборною персоною, і головою Виконавчого органу – керує Київської міською державною адміністрацією, і головою Київради – представницького органу, який донедавна обирали кияни за старим, мажоритарним принципом, делегуючи депутатам (кожен - своєму) право представляти думку округу. Тож, депутатів обрали, а над ними... головую Омельченко, якого ніхто в Київраду не обирав. Отже, президент, спікер парламенту та прем’єр київського масштабу просто і спокійно умістились в одному Олександрові Олександровичу Омельченку. І все це цілком законно, без заколотів, переворотів, путчів. Одним законом.

За десять років Омельченко зміг встановити над містом майже тотальний контроль, перетворившись на того самого феодала. Об’єднавши у своїх руках три згадані посади, Олександр Омельченко знову тихо і мирно взяв ще одну. Не прямо, звичайно – змін таких у закон ще не внесли, а негласно. Факт у тому, що міський голова контролює і міську судову гілку влади. Контролює шляхом роздачі квартир, адміністративних приміщень, земельних ділянок. Тим же чином контролює прокуратуру, міліцію, службу безпеки.

До чого це веде?

Як вже було згадано, феодал повністю контролює свою вотчину. Все там здійснюється за його згоди, нехай і формальної. Так і в Києві. Останні будівельні конфлікти, які яскравими факелами спалахували на карті столиці, поступово заливаючи її всю багрянцем, довели – п’ятероєдиність Омельченка веде до тотальної корупції та нівелювання законів. Кияни, подвір’я, сквери та парки яких були віддані під забудову, почали терміново звертатись до різних інстанцій. Тисячі листів летіли особисто міському голові, депутатам, начальникам управлінь та служб міськдержадміністрації. Сотні скарг йшли до міліції, СБУ, прокуратури. Десятки позовів направлені в київські суди. І всюди кияни отримували відписки. Навіть по адресам, скасованим Київрадою під тиском громади 17 листопада з позиції порушень законодавства, прокуратура не бачила порушень закону. Або ще краще – районна прокуратура порушення побачила – міська ні. Та навіть коли прокурорські протести і вносились на Київраду з вимогою скасувати земельний відвів, блискучі юристи представницького органу (читай - міського голови) ... вказували, що прокуратура помилилась. Тож, слухняні депутати протести відхиляли. Тотальну корупцію видно на єдиному прикладі. Сицилійська мафія, маючи випрацюваний механізм роками механізм кругової поруки, мабуть, позаздрила б міській владі за досягнення десятиріччя.

Помаранчевий міський голова.

Підтримував чи не підтримував Олександр Омельченко Помаранчеву революцію, мабуть, лишиться загадкою. Правда, більшість дійсно помаранчевих політиків схиляються до думки, що Олександр Омельченко революцію не підтримував. Саме з такою заявою виступив керівник міського виборчого штабу Віктора Ющенка, народний депутат Володимир Бондаренко.
Та, як би там не було, екс-голова партії “Єдність” Олександр Омельченко дуже швидко з партії вийшов (хоча ще до цього його звідти виключили) і став... членом Народного союзу “Наша Україна”. До того ж, не просто членом партії, а третім номером у списку до Верховної Ради. І ні у кого таке перефарбування питань не викликало. А не викликало тому, що більшість депутатів Київради, членів фракції “Єдність” стали... правильно, членами фракції “Наша Україна”. Навіть заступник міського голови та Секретар Київради Володимир Яловий на деякий час подався за патроном до лав новоствореної владної партії. Щоправда, потім повернувся назад. 2002 року партія “Єдність” отримала 42 мандата в Київраді. Станом на травень 2005 (не беремо більш далекий січень) членами фракції “Єдність” були 30 із 90 депутатів Київради, а станом на грудень 2005 їх кількість вже зменшилась до 16. якщо станом на травень фракція мала у складі 7 голів постійних комісій Київради, 5 заступників міського голови та 3 начальники Головних управлінь міської адміністрації, то станом на грудень їх кількість зменшилась відповідно до 5, 4 і 0. До фракції НСНУ пішли 7 депутатів, Народної партії В. Литвина – 3, Української народної партії Ю. Костенка – 1, Сила народу – 1, позафракційними стали 5 депутатів. Загалом, фракцію покинули 17 депутатів. А нових прийшло... 3. Фракція “Єдність” фактично припинила своє існування як провідна фракція Київради.

Як вже говорилося, головною фракцією, куди подалися екс-члени “Єдності” стала фракція “Народного союзу “Наша Україна”. Якщо станом на травень 2005 фракція налічувала 19 депутатів, то після перефарбування міської верхівки – 18. Чому так? А саме тут ми і можемо зрозуміти вагому роль Олександра Омельченка у відродженні фракції. Як пам’ятаємо, утворення однієї партії з блоку В. Ющенка “Наша Україна” не був однозначно схвалений ще вчорашніми друзями Президента. Саме тому фракція “Наша Україна” в Київраді почала розвалюватись. Так, полишають фракцію її голова Ю. Зубко і заступник голови А. Кобринський та ще двоє нашеукраїнців, утворюючи фракції Української народної партії Ю. Костенка. Ще 3 екс-члени фракції “Наша Україна” утворюють депутатську групу “Сила народу”. По одному екс-члену "Нашої України" йдуть до Народної партії В. Литвина та Соціалістичної партії. Загалом, з фракції виходять 9 депутатів. Фракція не знаходиться на межі розвалу, але владною в Київраді вже бути не може. І тут ситуацію рятує міський голова – він сам йде у партію влади, приводячи до фракції 7 депутатів, кожен з яких займає відповідальний пост або у міськраді, або у міськадміністрації. У владну фракцію йде навіть екс-голова фракції “Єдність” Володимир Присяжнюк. Таким чином, фракція “Наша Україна” стає лояльною діючому міському голові.

У Омельченка тепер 2 фракції і 34 депутатські голоси. Для прийняття рішень потрібно мінімум 46.

Чиї інтереси представляють фракції?

Здавалось би, питання, винесене у підзаголовок досить дивне. Є політична сила, представники якої після перемоги на виборах утворюють свою фракцію. І фракція ця представляти має інтереси політичної сили. Це в ідеалі. А Київрада від ідеалу занадто далека.

Якщо депутати Верховної Ради України отримують заробітну платню і не мають права сполучати представницький мандат з будь-якою діяльність, окрім викладацької, то депутати міської та районних рад платні за представництво народних інтересів не отримують. Доводиться їм ще десь працювати, аби прогодувати сім’ї. Ситуація нормальна, якби... От саме з цього “якби” і починається вся історія.

Як ми вже вказували, Олександр Омельченко за сумісництвом є не лише головою представницького, а й керівником виконавчого органу міської влади – Київської міської державної адміністрації. Міська адміністрація утворює управління та служби для забезпечення своєї діяльності. Голів управлінь та служб призначає... міський голова. Тож, 14 депутатів Київради суміщають свою представницьку діяльність з посадами керівників та заступників керівників управлінь і служб виконавчого органу. Начальники Головних управлінь Київської міськдержадміністрації займають одночасно і посаду заступників міського голови. Тож, начальниками Головних управлінь КМДА є такі депутати Київради: В.Борисов (голова фракції НСНУ, І заступник міського голови), М. Голиця (фракція НСНУ, заступник міського голови), Р. Карандєєв (фракція Європейська столиця), В. Кір’ян (фракція Київ-Трудовий, заступник міського голови), О. Кулик (фракція Української народної партії Ю. Костенка), І. Лисов (фракція “Єдність”, заступник міського голови), В. Падалка (фракція НСНУ, заступник міського голови), О. Петік (фракція НСНУ), О. Черніков (фракція НСНУ). Посаду начальника управління землекористування займає Д. Гуленко – член фракції УНП Ю. Костенка. Посади заступників начальників управлінь займають: Б. Андрущенко (фракція НСНУ), О. Березніков (фракція ВО “Батьківщина”), В. Бичков (фракція ВО “Батьківщина”). Ще один член фракції ВО “Батьківщина” О. Арканова займає посаду начальника служби у справах неповнолітніх. Посади заступників міського голови займають ще В. Бідний (фракція “Єдність”), М. Георгієвський (фракція “Європейська столиця”, керівник міської організації Партії промисловців та підприємців А. Кінаха), І. Данькевич (фракція “Єдність”), В. Пилипишин (фракція Народної партії В. Литвина, керівник міської організації цієї партії), І. Фоменко (фракція НСНУ), В. Яловий (фракція “Єдність”). Крім того, деякі депутати за сумісництвом є ще й чільниками муніципальних підприємств: П. Шилюк та В. Поляченко (фракція НСНУ, ХК “Київміськбуд”), В. Непоп (фракція НСНУ, КП “Житлоінвестбуд-УКБ”), В. Кривонос (фракція НСНУ, КП “Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв”), М. Голиця (фракція НСНУ, “Житлоінвест”). Ще два депутати Київради М. Гич і О. Пабат є заступниками голів райдержадміністрацій. Тож, 24 депутати Київради, представники та керівники міських організації різних політичних сил зобов’язані Олександрові Омельченку роботою. Тож, лояльними до діючого міського голови будуть ще й фракції Народної партії Литвина, УНП Ю. Костенка, “Європейська столиця”, “Київ-Трудовий”, ВО “Батьківщина”. Крім того, лояльними є київські організації ПППУ А.Кінаха та Народної партії Ю. Костенка.

Загалом тепер О. Омельченко має 7 з 9 фракції Київради і 61 депутатський голос. Відносно незаангажованими в міській раді лишились фракція Соціалістичної партії О. Мороза, депутатська група “Сила народу” та позафракційні депутати. Та це лише на перший погляд. Так, серед позафракційних депутатів (куди, до речі за останніми даними збирається перейти і Г. Матіко-Бубнова (член партії НСНУ та одночасно фракції “Єдність”) вже є 6 екс-членів фракції “Єдність” та два чільники комісій Київради. Тож, вже 8 позафракційних депутатів не можна назвати незаангажованими (хоча й не можна однозначно зарахувати їх голоси О. Омельченку).

Підготовка до виборів – 2006: вибір є.

Як бачимо, плацдарм для майбутньої участі у виборах О. Омельченко підготував добре. Маючи 2 занадто і 5 просто лояльних фракцій, депутати яких обов’язково займуть місце у виборчих списках, діючий міський голова може спокійно сподіватись на повернення своєї команди до складу нової Київради, при тому, вже у розширеному та збільшеному складі. Адже, крім діючих депутатів Київради, у списки лояльних до Омельченка сил на муніципальні вибори потрапили і десятки чиновників КМДА - О. Биструшкін, А. Муховиков (список НСНУ), М. Стрикун, М. Верес, Т. Кисельова (список “Єдність”).

Розподіливши, як і сьогодні, провідні місця в міськраді та міськадміністрації серед членів НСНУ та “Єдності”, Олександр Омельченко може сміливо розраховувати на їх цілковиту підтримку на виборах міського голови. Чи не про це він натякав, коли казав, що розраховує на підтримку всіх політичних сил у місті?

Загалом, можна вважати “Народний Союз “Наша Україна” та “Єдність” основними силами, у списках яких Омельченко проводитиме свою команду до нової Київради. Паралельно, частина команди йтиме у блоці ПППУ А. Кінаха (М. Георгієвський) та “Європейської столиці” (Л. Парцхаладзе), Народної партії В. Литвина (В. Пилипишин), Блоку Юлії Тимошенко (А. Семинога), блоку “Громадський актив Києва” (О. Пабат).

Отже, які б програми не виголошували політичні сили, сама наявність у їх списках діючих чільників міської влади дискредитує програми від самого початку. Наведення порядку у сфері землекористування, якщо на посадах лишаться Муховиков та Поляченко, забезпечення прозорості бюджетної політики за участі Присяжнюка та Падалки, дотримання регламенту та належний юридичний супровід рішень міської влади за допомогою Бойчука та Яреми, м’яко кажучи, викликає значні сумніви. Тож, відбувається не боротьба програм, які знов можуть виявитись пустопорожніми обіцянками, а боротьба особистостей – заплямованих чи відносно чистих. У цьому ж контексті варто згадати, що весь список осіб, пійманих на розбазарюванні землі у Пущі – Водиці сьогодні можна зустріти у виборчих списках провідних партій та блоків, хай і регіонального (київського) масштабу.
Таким чином, голосуючи за ці сили, кияни знов забезпечать Омельченку більшість у Київраді, а самого Олександра Олександровича посадять на звичні крісла.

Час змін

Те, що існуюча Київрада потребує 80% оновлення вже ні в кого не викликає сумніви. Як основний критерій оновлення, можна взяти те, що жоден депутат, прізвище якого фігурувало у списку розданих ділянок у Пущі – Водиці не має морального права знову посісти місце у міській владі. Така собі природна люстрація. Щоправда, останнім часом на міській політичній арені з’явилися сили, що зловживають та перекручують саме поняття оновлення.

В той же час, існує реальний шанс змінити ситуацію. Основним гаслом киян на майбутніх муніципальних виборах має стати недопущення заплямованих промерських депутатів у новий склад міського парламенту. Тож, кияни мають зробити для себе розмежування: НСНУ, БЮТ, Народна партія, УНП, які йдуть до Верховної ради – це одна сила, а НСНУ, БЮТ, Народна партія, УНП, які йдуть до Київради – сила вже зовсім інша. Саме тому не слід переносити “плюсики” з одного списку до іншого. Проголосувавши, наприклад, за НСНУ до Верховної Ради України, кияни з чистою совістю на виборах до міської та районної ради можуть голосувати за інші сили, які реально відстоюють їхні інтереси на міській політичній арені.

Лише так може бути здійснена оновлення та очищення Київради.

Нові учасники виборчого процесу

Утворення протягом 2005 року ряду громадських об’єднань, що опікуються виключно проблемами міста, значно змогло понизити рейтинг діючого міського голови. Так, входячи у рік 2005 з рейтингом більше 75%, Олександр Омельченко станом на грудень цього ж року зміг збити його до 20%. Такий стан справ пов’язаний перш за все з конфліктами навколо столичної забудови та роздачі земельних ділянок столиці.

Початок цьому процесу поклало оприлюднення депутатом Київради Віктором Іванченком списку нових власників землі у Пущі – Водиці, яка з недавнього часу увійшла до Подільського району міста. В той час, коли на Майдані Незалежності вирували події, названі потім Помаранчевою революцією, Київська міська рада вирішила нагородити своїх депутатів, чиновників міськадміністрації, чільників правоохоронних та інших владних відомств земельними ділянками по чисто символічній ціні. Скандал, що був піднятий пресою після оприлюднення матеріалів Іванченка добре похитнув крісло Олександра Омельченка.

Поява ж на початку року “Форуму порятунку Києва”, який надавав реальну фізичну підтримку киянам у боротьбі за відстоювання власних подвір’їв, парків та зелених зон, змогла привернути увагу всієї громади до хаотичної містобудівної політики. Рейтинг об’єднання одразу здійнявся до 20-30%, щоправда, значно знизившись після внутрішнього розколу.

У серпні 2005 вже згаданий опальний депутат Іванченко створює нове громадське об’єднання “Голос громади Києва”, яке починає захист мешканців міста правовими засобами. Не рекламуючи себе на відміну від того ж Форуму порятунку Києва, прапори якого видно на всіх конфліктних будмайданчиках столиці, нове об’єднання впроваджує в життя новий юридичний механізм внесення на розгляд Київради проектів рішень самими киянами – місцеву ініціативу і починає десятками готувати скасування проблемних земельних відводів. Великі політичні дивіденди об’єднання отримало і захистивши у суді мешканців конфліктної ділянки на вулиці Білоруській.

Цілком успішна діяльність новоствореного об’єднання посприяла його популяризації на теренах столиці. Останнім козирем, розіграним перед Новим роком стало оприлюднення кількості знищених у місті зелених зон, шляхом введення у дію Програми Київради з розвитку зелених насаджень. Цей скандал вже сьогодні експерти порівнюють зі скандалом навколо Пущі – Водиці.

Увага суспільства до цієї теми не спадала протягом усього року, чому сприяв і ряд відкритих зіткнень між мешканцями і забудовниками, скандальних засідань Київради щодо скасування деяких земельних відводів.

У той же час, діяльність спілки громадських організацій “Громадський актив Києва” зараз викликає більше негативних відгуків. Основними методами діяльності цієї спилки довгий час було розклеювання великих плакатів – питань, наліпок та білл – бордів, які набридли Києву за час президентський перегонів і викликали зворотну реакцію. Лише останні три місяці “Громадський актив Києва” почав цілеспрямовану діяльність з консультації та просвіти киян, але поїзд, як кажуть, давно пішов.

Реально похитнуло рейтинг об’єднання і інформація про кількість дорогих машин його лідера, депутата Київради Олександра Пабата, інформація про те, що Пабат є заступником голови Святошинської райдержадміністрації та радником міського голови. Крім того, людина, що «займається чистою політикою» є заступником голови Постійної комісії Київради з питань землекористування та містобудування, що не може додати Пабату популярності у світлі останніх земельних скандалів. Навіть, якщо ця інформація підтверджується частково, можна припустити, що “Громадський актив Києва” є технічною командою Олександра Омельченка.
Кожне зі створених об’єднань позиціонує себе як опозиційне Олександрові Омельченку та впроваджуваній ним політиці. І кожне з них, шляхом створення виборчого блоку з кількох технічних партій, збирається взяти участь у муніципальних виборах. Принаймні, про це офіційно заявили “Громадський актив Києва” та “Голос громади Києва”. Останній утворив напередодні Нового року громадянську коаліцію, об’єднавши біля 40 тисяч мешканців ділянок проблемної забудови.

Тож, зважаючи на викладені факти, кожне зі згаданих об’єднань має можливість провести до Київради своїх представників. У той же час, об’єднання опозиційних організацій “Форум порятунку Києва” В. Комова та В. Черняховського з “Голосом громади Києва” дасть змогу оновити склад депутатів на 25-30%. Саме такий рейтинг можна прогнозувати для об’єднаної опозиційної сили. “Громадський актив Києва” реально може претендувати на 10-12% місць у новій Київраді.

Тож, як бачимо, на міському рівні основна карта буде розігруватись не лише між політичними партіями, а й між громадськими організаціями.

Таким чином, позиції Олександра Омельченка у новому складі Київради вже не будуть такими пануючими.

01.01.2006

Київ


Пожаловаться
Комментариев (2)
Отсортировать по дате Вниз
vessi    03.02.2006, 20:25
Оценка:  0
vessi
хлопче, а скільки тобі платять за роботу? ти талановитий аналітик :) можна в тебе замовити аналітику з зарання відомими результатами, як тут? ;)
president_kmpu    03.02.2006, 20:25
Оценка:  0
president_kmpu
Попередньо відомими бувають результати в двох випадках: або вони замовлені, або це лежить на поверхні...
Замовити матеріали у мене не можливо. Те, що написано, лежить на поверхні

:)
Реклама
Реклама