Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

У ВЕСЕЛУ КОЛЯДУ подалася ваша кореспондент

6 января´06 11:46 Просмотров: 706 Комментариев: 8
...щоб набратися святкових різдвяних вражень
і поділитися ними з нашими читачами

Лише повний невіглас здивовано округлить очі, почувши про Різдво, коляду та колядки-- часи "червоної" психології, на щастя, вже давно минулися. Цього зимового свята чекають цілий рік. Але яке ж воно без різдвяних пісень? У благословенні різдвяні дні колядують всі-- навіть безголосі намагаються не відставати від "різношерстого" дружнього гуртового вокалу. Та колядування-- це не тільки шастання попід ґаздівські вікна вже схожих на бурульки, але щасливих дітлахів. І не тільки "Дайте, бабо, п"ятака"-- з послідуючим дзеньканням цих же "п"ятаків" та шелестінням "паперових" у дитячих рученятах... Почнемо з того, що колядування--- це, насамперед, стародавній звичай оповіщення всьому світові про народження маленького Ісуса-- диво-дитини, що пізніше врятувала людство від суцільного гріха. Ну, а добра новина без святкових віншувань ( привітань—О.К. ), найліпших побажань та щедрих частувань вже і не уявляється-- недарма різдвяні свята вважаються чи не найвеселішими та найбажанішими у році... Відколи повіяв "над Вкраїною" свіжий вітер змін, "у коляду" ходять і цілком дорослі ( та поважні у повсякденному житті ) дядьки та тітки. Ходять, боячись навіть і собі признатися у сентиментальності, в очікуванні різдвяної казки, з надією ще і ще відчути неповторну атмосферу дитинства, яка буває лише раз на рік. Подалася і я "у коляду"-- за тією самою "атмосферою"...
...Вірніше, мене зманили. Коли до моїх знайомих у святкову, але дещо нудьгуючу оселю несподівано з морозу ввалився веселий, тупочучий, як півторарічні слоненята, гурт червононосих та -вухих дядьків і тіток, які виводили різдвяні рулади,-- я не витримала. Вскакування у теплі чобітки, прощання похапцем із все розуміючими ґаздами-- і ось я вже затесалася серед колядників. Добру половину їх не знаю-- дарма! Декілька "обслужених" хатів-- і нашій зіспіваності позаздрить і хор Вєрьовки. Надихає і те, що мою появу розцінюють особливо прихильно-- більша частина колядників на морозі позахрипала, а свіжі сили ой як потрібні!

...По всьому світі стала новина:
Діва Марія сина родила...

...Різдво і, зокрема, коляда привабливі ще й тим, що настає тотальне примирення. Сторони із ворогуючих перетворюються на святкуючих. Дрібязкові сварки за межу, давній борг та невірного чоловіка ( навіть! ) забуваються, хай і тимчасово... Розтягується ж забава ледь не на цілу ніч. І хоч колядники під ранок іноді ледве ноги волочуть-- та справа честі, щоб жодна хата не обминулася, принаймі, на своєму кутку. Проте це не догма-- іноді все ж важко себе заставити вигукувати віншування під хатою підступної Маруськи, яка торік ледь не микнула у вас з-під носа "законного" чоловіка, чи "забудькуватого" кума, що вже котрий місяць "годує" вас обіцянками повернути борг. Так що наш гурт одноголосно вирішує колядувати лише під хатами "членів партії Коляди", рідні та сусідів—вистачить до ранку! І пішло-поїхало... Вулиця за вулицею, хата за хатою... Яких тільки колядок не переспівали! Подумки соромлю себе, що, окрім близько півдесятка найпопулярніших різдвяних пісень, на більше і не спроможна. Тому під незнайомі мотиви намагаюся хоч рота роззявляти, аби не зганьбитися... А тим часом колядники поважного віку демонструють свої значні запаси колядок у голові. Ох, вже ці "старички"! Таки вирішили заткати молодь за пояс!

...В ясла положила, сіном притрусила
Господнього сина...

Вулиця за вулицею, хата за хатою... Голоси потроху сідають, а шлунки на- і переповнюються. Звичай передбачає винагороду за щирі віншування. Малим колядникам простіше-- від кожної хати вони несуть щедрі запаси мандарин, цукерок, печива, шоколадок, та здебільшого-- ті ж "мани-мани" ( дещо більше за "п“ятаки"! ) Та ми, дорослі, гроші брати не будемо-- тому винагородою нам є щедре частування. Гарно прийняти колядників-- справа звичаю і честі господаря. Підморгуючий ґазда добуває заповітну плящину, а весела ґаздиня починає бігати біля дорогих гостей, пригощаючи всеможливими шедеврами кулінарії. За неписаними законами особлива шана-- баяністові, без "інструмента" якого наші походеньки були би блідою подобою коляди.
З чергової "обслуженої" господи наш гурт висовується ще веселіший, із ще червонішими носами, дещо посоловілими очима ( ваша кореспондент, між іншим, теж не виняток ) і розщібнутими на животі ґудзиками. Правда, після ...надцятої хати на їжу вже й дивитися не хочеться, проте з почуття поваги до господарів бодай півкоржика, але треба зхрумати. Особисто я після наших бурхливих відсвяткувань канапки та ненависне олів"є тижнів два намагаюся не помічати.
У деяких хатах нас явно не чекають-- при перших акордах святкової співанки світло в оселі гасне. Ясно! Або ж тут живуть запеклі атеїсти ( що у Західній Україні малоймовірно ), або ж попередні колядники все поз"їдали і повипивали. Не дуже і засмучуємося—таких хатів обмаль. На нашу ж долю вистачить!

...Зійшли ангели з неба до землі,
Принесли дари Діві Марії...

От кому лафа-- це сусідському Пушку, який знав, чого ув"язався за нами.Як повноцінному члену колядуючого гурту, нашому хвостатому "сек"юріті" теж "дари" перепадають, і після чергової хати-- вже пес не пес, а така собі маленька кумедна бочечка котиться вслід за нами. Ще б пак! Стільки їстівного "добра" перетлумити! Поки після натхненних арій раді господарі нас щедро частують-- в бік кудлатого Пушка, який самовіддано отирається чомусь саме біля мене, з моєї подачі тихцем летить як не кавалок бужениці, то порція домашньої ковбаси. Що ж, головне у псячому нелегкому житті правильно зорієнтуватися!
...Колядників ніколи і ніщо не в змозі зупинити. Єдиною перепоною можуть бути не завжди сприятливі погодні умови. Цього разу на нас чигала ожеледиця. А так як наше підгірне містечко-- суцільні пагорби та спуски, підступно притрушені сніжком, то до деяких домівок поважне товариство змушене добиратися ледь не навкарачки, чіпляючись за паркани та один за одного. Проте колядники-- народ не тільки співучий, але ще й впертий! І вже немолоді пані та панове ледь не чудеса еквілібристики демонструють, відважно долаючи маршрути, часом наближені до альпіністських. Хоч періодично і бехкаючись на залисинах криги та гублячи шапки. Але нарікань-- жодного: що за коляда без пригод! Зате яке це задоволення-- після подоланих перешкод і дзвінких виспівувань на морозцеві потрапити у затишну хату, де вас приймуть як найдорожчого гостя, і вкоротити життя черговому товстопузому засметаненому голубцеві!

...три свічки воскові, ще й ризи шовкові--
Це Ісусові Христові...

...Іноді колядування може затягнутися і до світання. Та наш дружній гурт вже втомився, і кожен з нас тихцем плекає мрію про тепле ліжко, хоч трохи і соромиться таких приземлених думок. Що ж, сили треба приберегти-- попереду ще чимало свят, на які такий багатий січень! Перед тим, як розійтися по власних домівках, не змовляючись, зупиняємося на першому-ліпшому роздоріжжі і на прощання колядуємо ще раз самі до себе...
Христос ся рождає-- славити Його!
...Була майже четверта година ранку, коли я припленталася додому. Ноги відмовлялися виконувати накази голови; у самій же голові змішалися у різдвяний коктель всеможливі варіанти колядок. Та "атмосфера" вдалася.
...А увісні цілісіньку ніч Пушок голосніше за всіх виводив "Добри"вечір то-о-бі, пане господа-а-арю!" і щедрою лапою по-братськи кидав мені чергову порцію бужениці.
...Христос народився-- славімо Його!

У веселому гурті колядувала Оксана Ковтонюк







Пожаловаться
Комментариев (8)
Отсортировать по дате Вниз
green-hearted    19.01.2006, 16:10
Оценка:  0
green-hearted
Ще ніяк. Сесія здається((((( Не можу вже дочекатись!
Байкер_Ледi    19.01.2006, 16:10
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Дасишся знати?:)))
green-hearted    10.01.2006, 15:13
Оценка:  0
green-hearted
Супер:))))) Я скоро їду, як сесію доздам. Хоч би трошки снігу для мене лишилося!=)))))))
Байкер_Ледi    10.01.2006, 15:13
Оценка:  0
Байкер_Ледi
То як з"їздилося?:)))
green-hearted    06.01.2006, 20:19
Оценка:  0
green-hearted
Ми таке творили, тільки не на морозі, а у теплому затишному інституті:))) Відчуття ні на що не схоже. Якось прямо не в тему все принижене, повсякденне: кафедри, столи, папери, знайомі викладачі..... Старовинні тексти, яскраві наші голоси, проникнені тим самим настроєм піднесення.... Співала ж я колись другим сопрано і непогано;))))

Христос таки народився, кореспонденте! Зі святом!!!=)))))
Байкер_Ледi    06.01.2006, 20:19
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Славити Його!
А я тільки з гір повернулася.Їздила на Різдво у Карпати!:))
Perreau  (аноним)  06.01.2006, 12:52
Оценка:  0
Просто супер! А я і декількох не знаю, бо в моєму дитинстві в нас їх ніхто не співав :( Але я все виправлю. Згодом. І у моїх дітей залишиться відчуття справжнього українського Різдва....... Я хочу цього і я знаю - так буде :)
Байкер_Ледi    06.01.2006, 12:52
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Буду рада, якщо ця стаття залишила хоч якийсь слід у твоєму серці!
Реклама