Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

ЦЕЙ ДАВНІЙ НАРОДНИЙ ТЕАТР “МАЛАНКА”

18 января´06 12:54 Просмотров: 1252 Комментариев: 6
...у чому на власному досвіді переконалася і наша кореспондент

І знову в якості невеличкої передмови.
Свята завжди залишаються святами. Надто народні. Нехай нависнуть над країною проблеми з газом, і уряд хай двадцять разів йде у відставку—але те, що називається святкуваннями ( насамперед, давніми українськими ), звичаями і обрядами, не затьмариться і не зблідне навіть у найкритичніші моменти нашого з вами життя. Всі ми хочемо якоїсь віддушини, аби не лиш про ковбасу та “шмотки” думати—і однаково тішимося, чи це буде Івана Купала, чи Великдень святий прийде до хати. Але особливу радість приносять українцям ( я маю на увазі СПРАВЖНІХ українців, а не сурогат якийсь, вибачте ) новорічно-різдвяні свята. Чому? Та тому, що, окрім духовності, вони приносять нам відчуття чогось казкового і чарівного—а без казки не зможе жити і дорослий. Різдво, Старий Новий рік і Водохреща—ось те, чого цілісінький рік чекаю я, всі мої друзі і знайомі. Коляда, “Маланка”, щедрий вечір та освячення води у тріскучий Йорданський мороз—без цього всього січень ніколи не уявиться повноцінним місяцем, а українці—ПОВНОЦІННОЮ нацією. І вже сто...ні, тисячу разів я думала, що ті ж самі зворушливі колядування чи перебирання “на Маланку” у не менш зворушливих Чортів, Циганів, Жидів, Кіз та “протчую” живність насправді мають набагато глибшу суть, аніж просто розваги. Але це, напевне, тема для справжньої наукової праці з народознавства. А зараз, поки є нагода, давайте ПРОСТО тішитися тому, чого немає у цілісінькому світі, а є лише в нас, українців,-- неповторним звичаям проведення новорічно-різдвяних свят на окремо взятій території, яка зветься Україною.

...І захотілося ж мені у” Маланку”! Та так закортіло, що нав”язлива думка свердлила у голові тижнів два наперед. Бо “Маланка”—це не просто переодягання під Старий Новий рік у Бог зна” вже й яких істот. Це ще й своєрідний театр плюс психологія того, у кого ви переодягаєтеся, і на закуску—тест на витривалість під час бродіння засніженим нічним селом чи містом. Йти “в Маланку”—це не просто тинятися вулицями в ніч з13-го на 14-те січня, це ціла філософія—філософія стосунків ефемерних істот з мешканцями того населеного пункту, який “Маланка” ощасливлює своєю присутністю. І досі немає логічного пояснення, чому переодягання людей, ба, перевтілення у інших земних та позаземних створінь здійснюються в день Святої Меланії і чому саме приурочуються до святкування Старого Нового року. Та грець з нею, з тією філософією! Піти “у Маланку” мене підштовхнув все той же спраглий до пригод журналістський дух, який не давав мені спокою під час бешкетливого свята Андрія та нічної різдвяної коляди. Правда, “колективи однодумців” у цих трьох випадках здорово різняться: коли у коляду ходять з урочистістю ( навіть діти ), а на Андрія бешкетують переважно молоді неодружені пацани, то “у Маланку” тягнуться всі, кому не лінь. Аби здорової авантюрності вистачило! На щастя, мій “почин” підтримали дружно і одразу. У невеликому прикарпатському містечку Кути охочих до нічних “маланкових” пригод хоч греблю гати. Отже, з “кадрами” проблем не було. Добрих півтора десятка знайомих хлопців та дівчат дружно відгукнулося на заклик переодягнутися та потинятися з невеличкими вибриками попід вікна кутян. Андрій, Світлана, Назар, Вітька і Славко...навіть малі Павло та Галя, обіцяючи понатягувати шапки на вуха, впросилися з нами. Нехай йдуть—через декілька років самі будуть водити ватаги “маланкарів” попід ті ж самі вікна.У кого ж ми будемо переодягатися? О! Класика подібного звичаю нараховує до десятка незмінних персонажів—Чорти, Цигани, Жид, Доктор, Дід з Бабою, Молодий з Молодою...а решта—вже як фантазія підкаже. Ми приплюсували до цього “благородного” зборища поважного Відповідального Працівника ( читай: чиновника-бюрократа ), якому в якості пуза встромили домашню подушку, Міліціонера з паличкою, Інтердівчинку ( наш цибатий Генка мав для цього дуже гарні коліна ), вельмишановного товариша Путіна ( це ж треба матінці-природі так постаратися над фейсом звичайного українського парубка для подібної схожості! ) і для колориту Негра.. Вгадайте, кому випала честь стати заводилою-Жидом? Правильно, мені. Ініціатива, а тим паче, ”маланкова”, завжди наказувана—але я тільки втішилася можливості поверховодити у нашій “бражці”. А маска і новорічна перука мирного гнома надійно приховала моє обличчя від знайомих та друзів, у яких ми збиралися “помаланкувати” під хатами. До речі, Жид має ще й за честь бути касиром—“маланкування” передбачає винагороду за колядки, які виспівуються в деяких районах Прикарпаття і на Старий Новий рік.
Не кожен сучасний “маланкар” зможе пояснити, що ж його “тягне” у цей день напнути на себе всякі лахи та маски ( часом і “мерзопакосні” ) і дефілювати в них цілісінький “маланковий” вечір і ніч. Більше того, переважно завжди дефіліаді передує декілька годин важкої праці—попорпатися у старезному гардеробі мами, баби та діда, аби намацати там просто таки раритетний для “Маланки”одяг. Звичайно, можна зайти у пристойну крамницю, накупити всяких тканин і понашивати собі супермодних костюмів для переодягання. Та ми нікуди не ходили і нічого не купували. Просто залізли у віддалені закутки власних шаф—запилючені капелюхи, поточені міллю старі хустки, довгі рясні спідниці, які вже давно вийшли з моди, і, пардон, незмінний атрибут “Маланки”—широчезні панталони , як ніколи, стали в пригоді. ”Молодій” замість весільного вельона вчепили на голову шмат ще майже нової тюлі ( вдома будуть лементувати не по-дитячому—але це дрібниці в порівнянні з “маланковим” кайфом! ). А Генка для іміджу “Інтердівчинки” виклянчив у власної ж дівчини спідничку, трохи ширшу за пасок,-- тримайтеся, супермоделі із світовою славою! Особливо стильним в нас вийшов Негр-- в чорному короткому піджаку та білих штиблетах, а щоб не мазюкати чорною фарбою обличчя, ми просто натягнули йому на голову чорну панчоху.
Що повинна робити “Маланка”? А по великому рахунку нічого! Треба просто прихопити з собою у нічні подорожі вулицями веселий настрій і трошки вибриків, аби повеселити зустрічних людей і громадян, котрим ліньки висунутися на вулицю, але не ліньки поспостерігати через вікна за “Маланкою”. Якщо ж у вас є хоч невеличкий талант—ви величезний скарб для “маланкування”, бо просто ходити і зазирати у вікна і двори геть нецікаво—бажано вміти розігрувати сценки за сценарієм, який народжується блискавично, залежно від ситуації. Переважно починається все з того, що “Маланка” стає під вікнами і колядує. Господарям “дозволено” звичаєм винести якусь винагороду, але крайні екстремали не бояться запросити патлатих, носатих, вухатих і вусатих персонажів до оселі за святковий стіл. Отут вже справа уяви—“Маланка” може такі танці і вибрики влаштувати у хаті, що іноді господарі починають подумки читати “Отче наш”, аби Бог змилостивився і дав на розум “Маланці” виместися чим швидше з оселі. Але уявіть, що таке дійство буває лише раз на рік—“спешл фо ю” ( спеціально для вас ) у вашій же домівці влаштовується безкоштовний театр, і двадцять чоловік можуть гопки скакати, аби лише потішити господарів. Хоча, знаєте, іноді буває і до курйозу навпаки: ґазди самі дають фору у веселощах переодягненим Чортам і Циганам. Наш маланкуючий гурт натрапив на оселю ось таких занадто веселих, “продвинутих” і бешкетливих господарів та їхній гостей, котрі лізли до нас у всякі непристойні місця, аби переконатися, чи “Інтердівчинка” є насправді дівчинкою, а не довготелесим пациком, і ледь не доконали нас танцями та чіпаннями ( хай і жартівливими ). Напевне, це був єдиний випадок в історії “Маланки”, коли вона сама ледве вирвалась з рук безстрашних приколістів.
Якими ж, окрім танців і співів, деструктивними діями займається по хатах “Маланка”, запитаєте ви? О, тут закони неписані! Можете просто собі сценку розіграти з життя Чортів, людей і тварин і, забравши винагороду, піти собі далі. Але так нецікаво. Сама казкова атмосфера Старого Нового року підштовхує на вибрики. Можна схопити господиню у дужі обійми і кружляти з нею по всій хаті, не випускаючи з рук,-- все одно господар нічого не скаже: це ж “Маланка”! Або ж довго і нудно гадати ґазді по руці про його удаваних коханок. А можна тихцем ( розказую з нашого досвіду ), поки всі товчуться навколо господарів, зробити невеличку перестановочку у сусідній кімнаті ( речам теж різноманітності хочеться ), святково порозмальовувати губною помадою вікна, напоїти кота горілкою і закрити у шафі, поховати всі віники у хаті ( пару штук вкрасти ), у колиску немовляти підкинути пляшку і закуску...словом, фантазія необмежена. Правда, пам”ятайте про почуття міри—інакше свято може бути зіпсоване. Та й навіщо вам, аби господарі запам”ятали ваші авантюри і позбиткувалися з вас на наступний рік ще більше? І воно вам треба? До речі, дуже вже розкуті “Маланки” зугарні і на геть “обезбашені” вибрики—як от замикання господарів у хаті чи перекривання на дорозі руху для автомобілів, або ж прогулювання поросяти на мотузку нічними вулицями. Головне, всі розуміють, що одну добу на рік править світом “Маланка”—це неписаний закон. До того ж, які б не були вибрики— маланкуючим нічого за це не буде. Все одно ніхто не впізнає: обличчя приховуються за масками, а голоси спеціально робляться неймовірно писклявими.
Скільки можуть тривати походеньки, запитаєте ви. А це вже справа смаку, фантазії і, знову ж таки, вашої витривалості. Бо коли на дворі 20-градусний мороз, то “коні мочити” не дуже і хочеться. Але!... Якщо компанія підбереться душевна, а господарі щедрі і розуміючі—ніякі удавані перешкоди не заставлять маланкуючих розбігтися по теплих домівках вже через декілька годин маланкування. І нехай ми замерзли у ту Старо-Новорічну ніч як цуцики, і в деяких хатах демонстративно перед нашим носом вимикали світло, і мій бутафорський жидівський горб з ганчір”я все сповзав мені на дупу—кращої забави не було у моєму житті, забави, де ви сам собі режисер, постановник, директор і актор. В той вечір ми, раніше майже чужі люди, здружилися до неможливого, розімнули засиджені руки й ноги, ще раз повправлялися у колядках та театральному мистецтві і навіть заробили собі на морозиво. І, прощаючись, поклялися наступного року зібратися “у Маланку” ще раз. Але те, що на наступний рік я сиджу вже у Івано-Франківську за комп”ютером і з деякою ностальгією пишу цей “маланковий” репортаж—це вже зовсім інша історія.

“Маланкувала” Оксана Ковтонюк

Пожаловаться
Комментариев (6)
Отсортировать по дате Вниз
Полiнезiя    19.01.2006, 11:54
Оценка:  0
Полiнезiя
я й так вважаю, що ми (в певному сенсі) дихаємо одним повітрям ;-)
Байкер_Ледi    19.01.2006, 11:54
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Продовжуємо філософію;) :всі ми від Адама і Єви;):)))
Полiнезiя    19.01.2006, 09:48
Оценка:  0
Полiнезiя
Так, цього))
поверталися з Буковеля через Верховину і Косів (краса - не передати), і під Кутами заїхали до вже улюбленої "Легенди Карпат")))
Байкер_Ледi    19.01.2006, 09:48
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Сонечко!То ми, вважай, дихали з тобою одним повітрям!!!)))
Полiнезiя    18.01.2006, 18:31
Оценка:  0
Полiнезiя
читаю твій репортаж, посміхаюсь і згадую різдвяні Кути - була там 7 січня)))
треба попрацювати над фотками і викласти нарешті свої святково-репортажні з Карпат
Байкер_Ледi    18.01.2006, 18:31
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Сооонце!!!Ти була ЦЬОГО Різдва???!!Та ми ж могли побачитися!!!
Реклама
Реклама