Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

думки

27 января´06 14:37 Просмотров: 394 Комментариев: 3
вчора стою на зупинці. поруч - магазин, сходи. на сходах - дідусь у кросівках, сходи слизькі. дідусь із паличкою. першу сходинку він долав секунд 25. я подивилась на нього і мені стало його шкода. тож я запропонувала йому допомогу. і разом ми подолали сходи (6 шт.) за ці ж 25 секунд... він довго дякував, а мені стало ніяково...

чомусь завжди, коли шось таке добре роблю, ніяковію...

а думка така: я не люблю старих, що вимагають допомоги. як яка-небудь бабка в транспорті (коли повно сидить хлопців, вона вишукає саме тебе): "молода, а сидить. ні шоб поступитись, бачить же шо тут така оце квола /нагла старуха/....бля-бля-бля..." //чит. після прочит. всього/(а така сука ніколи "дякую" не скаже)/

а старі, що дійсно потребують допомоги - ніколи самі не попросять... просто у них є гордість. і вони вміють дякувати.

таким людям я мовчки поступлюсь, бо в мене є совість і мені приємно робити добре...
Пожаловаться
Комментариев (3)
Отсортировать по дате Вниз
evi_veselka    27.01.2006, 22:00
Оценка:  0
evi_veselka
і правильно робиш:)
А нахабні стрі існували, існують і будуть існувати - як невід"ємна ознака нашої раси:)
17-009    27.01.2006, 15:59
Оценка:  0
17-009
ну що скажеш - Янголя...
Роман_Андреевич    27.01.2006, 15:54
Оценка:  0
Роман_Андреевич
доброзичлива )
Реклама
Реклама