Закрыть
Все сервисы
Главная
Лента заметок
Теги
Группы
Рейтинги

ДІТИ ВУЛИЦІ І СВОБОДИ ( моя стаття )

1 февраля´06 21:42 Просмотров: 1768 Комментариев: 8
Життя, як і все навколо нас, розмаїте.Люди-- тим більше.Якщо ви прихильник "сіризни" і "сірої маси"-- цей репортаж не для вас, спокійно перегортайте сторінку.Оскільки мова сьогодні піде про неформалів-- людей, неподібних на цю саму масу, якої у житті, погодьтеся, вистачає."Вискочки" ( а їх так люблять називати ті самі "сірі" і ординарні заздрісники ) існували завжди, відколи людство.Чи це полягало у нестандартному мисленні, а чи просто у якійсь сміливій деталі свого зовнішнього вигляду.Особливо зараз, коли маємо розвинене суспільство із вільними думками в голові.Їх рідко розуміють з першого погляду.Погодьтеся, всі ми звикли до стереотипів, і фіолетові патли чи "живописно" подерта на грудях майка не одразу наштовхують нас на думку, що це-- власна система мислення і навіть виклик суспільству.А за безліччю металевих "прибамбасів" на незрозумілого кольору штанях може просто приховуватися Особистість, яких не так вже і багато.
...Івано-франківських неформалів ( вони ж панки ) я зустріла зовсім випадково і вперше, хоча вони в один голос стверджують, що існували завжди.Ну, сиділи собі в районі "стометрівки" хлопці і горлали ( на думку обивателя ) під гітарку пісні.Один з них чемно зупинявся перед перехожими і як справжній бродячий музикант простягував капелюха: оцініть декількома гривнями нашу працю.Опустивши у капелюха свою "винагороду", я вхопила здивованого "касира" за руку і потягнула до дружного гурту.Гурт здалеку притягував до себе погляди незвичним вбранням, зачісками і поведінкою.Отак ми і познайомилися.На диво, мої нові знайомі виявилися людьми говіркими і не приховували із власного життя нічого.Навіть коли мова йшла про наркотики та інші делікатні теми.
--Хто ви є насправді?
--Ми?-- сміються дружно, але незлобливо.-- Ми-- це справжній легіон.Люди, для яких не існує ніяких правил.Як у поведінці, так і у житті взагалі.Єдине правило-- свобода у всьому.Не повірите, але нас у Івано-Франківську є чоловік 350.Просто ви ніколи не звертали увагу-- а ми завжди тусуємося на вулиці.І навіть влаштовуємо отакі концерти.Але постійних музикантів серед нас є декілька.Музика-- це не єдине, що нас об"єднує.Ми просто збираємося і насолоджуємося спілкуванням.
--Знаєте,-- втручається у розмову "музикант" із епатажним замочком на шиї, який тільки що власним співом під гітару заробляв ( не клянчив і не відбирав! ) "на життя",-- ми існуємо як хочемо.Живемо вільно, нікого не зачіпаємо, але і не любимо, коли чіпають нас.Якісь плани нам не по душі.Зараз я у Івано-Франківську, а "стрельне" мені щось у голову-- поїду, куди очі дивляться.Ми їздимо по всій країні, зустрічаємося із однодумцями і живемо так, як це подобається нам.Якось я чекав "електричку", але підійшов друг-- і я...поїхав у зовсім зворотньому напрямі.Покатався через півУкраїни.Подзвонив додому:"Ма, не дивуйся, мене немає в місті".
У івано-франківських "неформалів" дійсно жодних правил-- і тим не менше, вони існують зовсім не хаотично.Тусуються де хочуть, коли хочуть, приходять до спільного гурту і йдуть теж не чекаючи на завершення імпровізованої "вечірки".Поки ми спілкувалися, до нас періодично підходили зовсім різні люди, яких об"єднало єдине-- вільне спілкування.Тут нікого не женуть від гурту:хочеш спілкуватися-- то і спілкуйся.Лише з повагою стався до інших і не нав"язуй власних поглядів.А підходили до гурту настільки "різношерсті" люди, що здоровим глуздом просто неможливо уявити їх у спільному товаристві.І явно задерикуваті пацани, і такі собі дівчатка-студенточки із наївним поглядом.Малозряча дівчинка, симпатичний, але горбатий хлопець, студентка престижного коледжу, юний коломиянин, який спеціально приїздить на "мєстні" тусовки, навіть моя колега--- в минулому журналістка "3-ї студії"...Тут не цураюся нікого-- і тут знаходять своє місце у компанії.І поважають зовнішній вигляд кожного.Хочеш носити сережку у пупку-- то носи собі, а прийдеш у краватці-- ну і на здоров"я.Хоча, по-чесному, краваток тут я ще не бачила-- дух вулиці і свободи живе у татуюваннях, найнесподіваніших майках і чудернацьких прикрасах.Ну, носить людина отакий собі замочок на шиї-- і що з того?Не дивуються тут і чудернацьким прозвиськам."Кльоц", "Бобер", "Рижа", "Таракан" і навіть "Фільтр" та "Романтик"-- так звуть Мишка, Юлю, Марійку, Вітю та інших.Поважають і музичні смаки один одного.Хлопці навперебій розповідали, що слухають "Секс Пістолс", "Громадянську оборону", а симпатична білявка із пірсингом у милому носику призналася, що любить все,--меломан, одним словом.І ніхто їй тут дорікати не буде, що вдома у неї "крутяться" платівки із "попсою".
Якихось стереотипних вікових обмежень у "неформалів" немає."Я ось у панках з 11-ти років"-- з гордістю каже хлопець із зачіскою-хвостиком."А я-- з 7-ми!"-- переможно дивиться на того його "колєга"."А дівчат серед вас багато?"-- "Ооо!Іноді ще більше, як пацанів.Я офігєваю!"-- отак переконливо висловлює своє здивування один з "неформалів".Дійсно, увесь час біля нас крутиться нічогенько так дівчат.Вони із зацікавленням прислухаються: а що ж там про них питають?Особливо виділяється Юля-"Рижа"-- вогняним кольором волосся і безліччю англійських шпильок на жилетці."Сама начіплювала?"-- "Ага,"-- сміється..Зі слів Юлі, камізелька не пралася хто зна" вже скільки-- тим не менше, своїм несподіваним виглядом вона здатна викликати здорову заздрість не в одного "неформала". "А як ви всі знаходитеся?"-- "Та в нас це просто.Одразу видно, коли "чувак" наш.Ось, людина навіть з Коломиї нас знайшла"."Ми їздимо автостопом, у містах збираємося переважно в центрі-- а там стільки "наших" знаходиться, що ой-ой". Як виявилося, боязні у "неформалів" "пропасти на чужині" немає-- у будь-якому місті приїжджому "неформалу" допоможуть з нічлігом, нагодують ще й вислухають такі ж "нестандартні" люди.
Девіз їх я прочитала на майці одного із хлопців:"Наша правда, наша віра, наша справа"."Ні, ми кодекс поважаємо.Людей не грабуємо, не б"ємо-- неінтересно".Патлаті хлопці дивляться мені прямо у вічі-- чи вірю я їм.Вірю.Швидше всього, "задирають" їх-- за нестандартний вигляд, поведінку, спосіб мислення, врешті-решт.Хлопці зізнаються, що у місті був такий випадок.Декілька разів ущемляли "не по-дитячому" "їхніх"-- терпець урвався, і периферією Івано-Фраківська пройшла така собі хвиля протесту, під час якої кривдників били по-справжньому, щоб припинити їх посягання на вільне пересування "панків".Допомогло-- зараз "неформали" вільно збираються, аби провести час разом,-- так, як це вміють ТІЛЬКИ вони."То ви б"єтеся тільки з метою самозахисту?"-- "Так.Бо захищаємо власну ідею".І додають, що на бійки їх провокують "гопники"-- "тупі, обмежені люди, яким все заважає".Це панки про тих, хто їх не розуміє."Бачите, коли людина розумна, то вона і з розумінням ставиться до всього.Хіба не так?"-- просто каже білява блакитноока дівчинка , яку важко назвати "неформалом", і чекає на мою реакцію.Та так.Що тут їй відповісти?"А як ви відноситеся до багатих?"-- "Та в них свої "дєла".Є всякі.Ми не любимо лише тих, котрі "зажерлися" і думають, що гроші можуть все.Такі самі просяться, аби їм натовкти писок"--каже "музикант", а в очах скачуть бісики.--Але в мене є друзі, що в них пачками грошей у кишені,-- та вони прості і не цураються тебе.Навіть можуть пригостити-- їм цікаво поговорити про життя, і пихи тут ніякої немає."
Ми перериваємо розмову-- "неформал" із замочком, який присів неподлік, починає переспівувати "П"ятницю".Пісня про життя ненав"язливо лине над вулицею...Тихенько починаю підспівувати-- і відчуваю тут себе майже своєю.Правда, мої "неформали" про ці думки навіть не здогадуються.
"А як ви ставитеся до наркотиків?"-- питаю і свідомо чекаю на незадоволення:хто ж признається у такому?Але отримую несподівано довірливу відповідь:"Пробували,--і після мовчанки ( очевидно, щось нагадували ),-- ні, краще алкоголь, ніж "наркота".Може бути "присадка"-- перевірили на собі.А життя ж продовжується"--"І як ви уявляєте собі це саме життя надалі?"--"Та так, як у людей.Хіба ж ми так відрізняємлся від усіх інших?Ну, просто, може, не так думаємо і поступаємо, як всі...Та ви не дивіться на наш вигляд,-- в мене, наприклад, і півторарічна дитина є"."Неформали" регочуть з дивуваковатості журналістки-- дійсно, вони ж не пришельці з інших планет з двома головами і фіолетовими тулубами.Мають своє житло, вирішують і побутові проблеми.Просто на них йде трохи менше часу, ніж у всіх інших людей,-- життя коротке, і прогрязати у рутині ну просто неоправдано.
"Розумієте, такими, як ми, треба вродитися.У мене був друг-- якщо чесно, наркоман і п"яниця.Познайомився з дівчиною, почав зустрічатися, змінив одяг, зачіску, манери, словом, змінився-- але тільки ззовні.У компанії він був таким же "обезбашенним".Ми не наркомани, але де би ми не були, та скрізь залишаємося такими, як є зараз."
"А як ви ставитеся до освіти?"-- "Та позитивно!Ви що, думаєте, що ми всі невчені?-- знову тішаться від удаваних журналістських "заблуждєній".--Серед нас і юристи є, і вчителі, і майбутні фінансисти.Просто нас всіх єднає одне-- вільне життя, вільні думки"."А про що мрієте?"Від останнього запитання у "неформалів" навіть стають теплішими очі-- кожен думає про своє."Вивчитися"..."Стати спортсменкою"..."Відкрити свій банк"..."Чесно?-- Хлопець з "хвостиком" знову дивиться мені прямо в вічі.--Відкрити свою кузню.Я працюю ковалем, ось, заробляю на "халтурах"-- але хочу мати свій інструмент".
Аж ось і підраховують у капелюсі заробіток від вуличного "шоу-бізнесу"."За день можемо заробити 150-200 гривень, а може бути і 20.Та на пиво вистачає-- хіба тільки в цьому справа?...Ну що, провожати останній день осені з нами йдеш?"-- вже з повною довірою переходять до мене на "ти".З жалем відмовляюся-- мені пора: дуже хочеться чим швидше викласти на папері враження від несподіваної зустрічі з цими людьми.Але на пиво з ними ще піду обов"язково-- діти вулиці і свободи притягують до себе довірою і своїм несподіваним світоглядом.

З "неформалами" познайомилася Оксана Ковтонюк


Пожаловаться
Комментариев (8)
Отсортировать по дате Вниз
Tetis25    21.04.2008, 20:55
Оценка:  0
Tetis25
:62:
Байкер_Ледi    21.04.2008, 20:55
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Так давно це писалося)))
Полiнезiя    09.02.2006, 14:24
Оценка:  0
Полiнезiя
))) дуже добре знайома з цим середовищем - звідти родом
тим рокам завдячую дуже багатьма речами - і в характері і в житті)))
мабуть, була схожа на "біляву блакитнооку дівчинку , яку важко назвати "неформалом", скільки булавок не чіпляй, але... не знаю кращого кола, щоб отримати імунітет від стереотипів та несприйняття іншої точки зору..
Байкер_Ледi    09.02.2006, 14:24
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Твій комент "переплюнув" мою статтю)))-- я про останнє, про імунітет)))
BookashkA    07.02.2006, 18:06
Оценка:  0
BookashkA
а я так довольна этому. миленькая моя, все ошибки со времнем исправляются. главное - над ними работать, а не только видеть. я в тебя верю, радостинка:-)))
Байкер_Ледi    07.02.2006, 18:06
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Сонце...буду відроблять аванси)))
Цьоми!!)))
BookashkA    02.02.2006, 16:18
Оценка:  0
BookashkA
симпатично, и даже "в стиле" темы. в тебе чувствуется врожденная интеллигентность. я б поменяла название на что-то более броское (как вариант - цитата из статьи). интересно:))
Байкер_Ледi    02.02.2006, 16:18
Оценка:  0
Байкер_Ледi
Сонечко, у мене є основна помилка ( всі інші-- похідні)) ):я задуже "розсусолюю".Лаконічн іше треба.Словом, пальці в двері;))):D
Дуже дякую за твоє бачення-- це дуже важливо для вдосконалення!:)Цьоми мою хорошу! ( отак геть неофіційно завершила))) )
Реклама
Реклама